Єршов Іван Васильович

ЄРШО́В Іван Васильович (Ершов Иван Васильевич; 08(20). 11. 1867, х. Малий Несвєтай, нині у складі м. Новошахтинськ Ростов. обл., РФ — 21. 11. 1943, Ташкент, похов. у Ленін­граді, нині С.-Петербург) — російський спів­ак (драматичний тенор), режисер, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1941). Народний артист СРСР (1938). Навч. у Моск. консерваторії (1888), закін. С.-Петербур. консерваторію (1893; кл. співу С. Габеля). Дебютував 1893 у Маріїн. театрі в С.-Петербурзі. 1893–94 удосконалював вокал. майстерність у Ч. Россі в Мілані. 1894–95 — соліст антре­призи Е. Еспозіто (Харків, виконував 10 партій), згодом (до 1929) — Ленінгр. театру опери та балету. Серед партнерів на опер. сцені — Ф. Шаляпін, Ф. Стравинський. Один із видат. пред­ставників рос. вокал. школи. Володів сильним голосом, великого значе­н­ня надавав роботі над виразністю інтонації, що зумовлювала характер вокал. фразува­н­ня. Мав яскравий драм. талант. Художньо пере­конливо роз­кривав різнохарактерні муз.-сценічні образи — ліричні, драм., трагедійні, героїчні, характерні. Є. — один з найкращих виконавців творів Р. Ваґнера на світ. опер. сцені. На за­проше­н­ня вдови нім. композитора та його сина Зиґфріда здійснив подорож до Байройта (Німеч­чина). Від 1900 активно концертував. Виконував сольні партії в класич. муз. творах, серед яких — «Страсті за Матвієм» Й.-С. Баха, ораторія «Самсон» Ґ. Генделя, «Реквієми» В.-А. Моцарта, Дж. Верді, 9-а симф. Л. ван Бетговена. Записав на грамплатівки низку творів на фірмах «Грамофон» і «Колумбія». 1916–41 — проф. Ленінгр. консерваторії, де став спів­засн. опер. студії та по­становником 9-ти ви­став (зокрема «Русалки» О. Даргомижського, «Царевої нареченої» М. Римського-Корсакова, «Демона» А. Рубінштейна, «Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта, «Севільського цирульника» Дж. Рос­сіні). Серед учнів — А. Іванов, Т. Лаврова, С. Преображенська. Створив низку пейзажів, автопорт­ретів, порт­ретів, зокрема М. Римського-Корсакова, Е. Направника. Автор статей і спогадів про А. Рубінштейна, опубл. у зб. «Во­просы музыкально-исполнительского искус­ства» (Москва, 1958, вып. 2). Талант Є. високо цінували С. Танєєв, А. Рубінштейн, М. Римський-Корсаков, А. Лядов, О. Глазунов, Б. Асафʼєв, О. Блок, Андрій Бєлий. Під­тримував дружні стосунки з художником Б. Кустодієвим, науковцями І. Па­вловим, В. Бехтеревим. Порт­рети Є. написали Г. Верейський, Т. Жирмунська, Б. Кустодієв, А. Остроумова-Лебедєва. У С.-Петербур. консерваторії встановлено погру­д­дя Є.

Партії: Собінін, Фін («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Берендей, Садко («Снігуронька», «Садко» М. Римського-Корсакова), Само­званець, Голицин («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Труф­фальдіно («Любов до трьох апельсинів» С. Прокофʼєва), Флоре­стан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Отел­ло (однойм. опера Дж. Верді), Трі­стан, Лоенґрін, Зиґфрід («Трі­стан та Ізольда», «Лоенґрін», «Зиґфрід» Р. Ваґнера).

Літ.: Асафьев Б. Ершов. Петро­град, 1921; Музалевский В. Иван Васильевич Ершов // Искус­ство и жизнь. 1940. № 4; Левик С. Иван Ершов // Сов. музыка. 1957. № 12; Гозенпуд А. Книга о великом артисте // Там само. 1967. № 7; Асафьев Б. Иван Ершов в опере «Руслан и Людмила» // Муз. жизнь. 1983. № 13.

О. М. Немкович

Завантажити статтю