Єфремов Іван Антонович

ЄФРЕ́МОВ Іван Антонович (Ефремов Иван Антонович; 09(22). 04. 1907, с. Вириця побл. С.-Петербурга — 05. 10. 1972, Москва, похов. у с-щі Комарово Ленінгр. обл.) — російський палеонтолог, письмен­ник. Доктор біо­логічних наук (1941), професор (1943). Член СП СРСР (1945). Премії ім. О. Борисяка АН СРСР (1946), Президії АН СРСР (1947), Сталінcька премія (1952). Державні нагороди СРСР. Дитинство провів у м. Бердянськ (нині Запоріз. обл.) та Херсон. Закін. Ленінгр. гірн. ін­ститут (1935). Від 1929 — науковий спів­робітник Геол. музею, 1937–59 — зав. лаб. нижчих хребетних Палеонтол. ін­ституту АН СРСР (Москва). Засн. тафономії — роз­ділу палеонтології, що ви­вчає закономірності процесів природ. захороне­н­ня викопних залишків організмів. Автор роману-утопії про комуніст. республіку «Туман­ность Ан­дромеды» (ж. «Техника молодежи», 1957, № 1–6, 8, 9, 11; екранізов. 1967, реж. Є. Шерстобитов, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), яким значно вплинув на роз­виток рад. наук. фантастики. Продовже­н­ням цього роману став «Час Быка» (ж. «Техника молодежи», 1968, № 10–12; 1969, № 1–7), у якому події від­буваються на кілька століть пізніше: планету, де панує олігархія, рятують посланці з Землі. У філос. романі «Лезвие бритвы» (Москва, 1964) описав гіпотетично ідеал. гармонійну людину. Окремі твори Є. українською мовою пере­клали К. Гловацька, І. Соболь, Б. Чайковський, І. Щербина, К. Юречко, В. Гнатюк та ін. 1988 у Миколаєві та Очакові (Микол. обл.) від­булися Всесоюзні Єфремов. чита­н­ня.

Завантажити статтю