Єфремов Іван Миколайович
ЄФРЕ́МОВ Іван Миколайович (06(18). 01. 1866, Харків — 13. 01. 1945, Париж) — громадсько-політичний діяч. Закін. Моск. університет (1891). Мав великі землеволодіння в Обл. війська Донського, де організував низку с.-г. т-в, а також займався громад. діяльністю. Депутат 1–3-ї Держ. дум Росії (обстоював інтереси донських козаків). Один із лідерів Партій мирного оновлення (1906), прогресистів (1912), Рос. радикал.-демократ. партії (1917). Критикував дії уряду під час 1-ї світової війни; у зовн. політиці виступав за союз із Францією та Великою Британією і зближення народів Росії та Європи; закликав депутатів ігнорувати царський указ про розпуск Думи і захопити владу. У липні–вересні 1917 — міністр юстиції та держ. нагляду Тимчас. уряду. Відхилив пропозицію балотуватися на виборах отамана Донського козачого війська (підтримав кандидатуру генерала О. Каледіна). Від жовтня 1917 — надзвич. посланник і повноваж. представник Тимчас. уряду в Швейцарії. Після більшов. перевороту 1917 відмовився підпорядкуватися Наркомату іноз. справ РСФРР і залишився в еміграції. Читав лекції з питань міжнар. відносин у Сорбонні (1926), Гааз. академії міжнар. права (1927), Франко-рос. інституті в Парижі (1927–28). Голова Комітету допомоги рос. письменникам і вченим у Франції (від 1925).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Войсковой капитал и земское обложение казачьих земель. Новочеркасск, 1905; Казаки и земство на Дону. С.-Петербург, 1908; Донское земство, 1912 г. С.-Петербург, 1912; Судьбы казачества // Казачество. Мысли современников о прошлом, настоящем и будущем казачества. Ростов-на-Дону, 1992.
- Державний архів
- Гос. арх. РФ, ф. 5881, оп. 1, д. 24, с. 308.
Рекомендована література
- Денчик И. В. И. Н. Ефремов в борьбе за мирное обновление России // ВИст. 2007. № 1.
Завантажити статтю
Людина 
