Єфремов Петро Олександрович

ЄФРЕ́МОВ Петро Олександрович (псевд. і крипт.: П. Є., П. Е., П. Є. Т-ро, Тромов, В. Юноша; 08(20). 10. 1883, с. Пальчик Звенигород. пов. Київ. губ., нині Катеринопіл. р-ну Черкас. обл. — ?) — літературознавець. Брат Сергія та Федора Єфремових. Навч. у Київ. духов. семінарії (1901–05), закін. Університет св. Володимира в Києві (1915). Від 1916 — у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) у Першій укр. гімназії (викладав укр. мову та літературу), водночас від 1918 — в учит. інституті, від 1920 — соц.-екон. та залізнич. технікумі. Від 1921 — проф. Катеринослав. ІНО і н. с. Н.-д. каф. українознавства ВУАН. Досліджував питання натуралізму, розвитку істор. повісті в укр. літературі, зокрема творчість А. Кащенка (підготував 6 т. його творів, доля яких не відома), Д. Яворницького. Був прихильником «європеїзації» укр. літ-ри: «Українське письменство, що ближче до наших часів, то все більше підходить і зверхньою формою і змістом до загального рівня й інтересів європейських літератур, переймається спільними з ними шуканнями краси, й поділяє великі їхні надбання» (1919). Переклав українською мовою окремі твори польс. письменників Г. Сенкевича, М. Домбровської, рос. Д. Мережковського. Засн. літ.-наук. місячника «Січ» (1919, вийшло 2 вип.), на сторінках якого дебютували В. Підмогильний та В. Поліщук (з ними Є. 1921 видав зб. «Вир революції»). Автор літературознав. розвідок у часописах «КС», «Світло», «Народне життя», «Республіканець», «Книгар», «Зоря», «Споживач», «Січ», альманахах «Рада», «Нова Рада». 9 вересня 1929 заарешт. у справі СВУ (нібито як кер. її Дніпроп. філії), засудж. до 5-ти р. позбавлення волі і 2-х р. поразки у правах. Покарання відбував у Ярославл. політізоляторі. По звільненні виїхав до Алма-Ати (нині Алмати), де працював ст. коректором у друкарні Казахстан. філії моск. видавництва «Крайогіз». 1937 вдруге заарешт. Подальша доля невідома. Реабіліт. 1989. Зб. його літ.-крит. статей «Молитва Богу невідомому» видано 1993 у Дніпропетровську.

Рекомендована література

1. Кравців Б. Розгром українського літературознавства 1917–1937 рр. // Зап. НТШ. Париж; Чикаґо, 1962. Т. 173;
   Google Scholar Internet
2. Чапленко В. Мій учитель П. О. Єфремов // Укр. самостійник. Мюнхен, 1968;
   Google Scholar Internet
3. Чабан М. Дослідник історичного повістярства (П. Єфремов) // Старожитності. 1993. Ч. 9–10;
   Google Scholar Internet
4. Його ж. Єфремов Петро Олександрович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю