ЖА́ЙВОРОНОК Віталій Вікторович (07. 11. 1941, с. Денисівка Оржиц. р-ну Полтав. обл. — 12. 08. 2019, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1990), професор (1992). Закін. Київ. пед. ін­ститут (1963). Працює у Києві: в Ін­ституті мово­знавства НАНУ (від 1969, з пере­рвою): від 1975 — старший науковий спів­робітник; 1991–98 — провід­ний науковий спів­робітник Ін­ституту української мови НАНУ. Наукові дослідже­н­ня: укр. лексикологія, лексико­графія, стилістика, синтаксис, пере­кладо­знавство, терміно­знавство, шевченко­знавство, фразеологія, етнолінгвістика, лінгводидактика, культура мови. Автор роз­ділів у зб. «Слово і фразеологізм у словнику» (1980), «Взаємодія стилів сучасної української мови» (1990), «Роз­виток духовної культури словʼянських народів» (1991). Один з укладачів і ред. «Словника української мови» (в 11-ти томах, т. 7, 1976; т. 8, 1977) та «Словника скорочень в українській мові» (1988); спів­автор і відп. ред. «Російсько-українського словника» (2003; 2006) та «Словника української мови» (2008); спів­автор навч. посібників з україно­знавства «Світлиця. 1 клас» (2001) і «Диво­грай. 2 клас» (2001; усі опубл. у Києві).