Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович
Визначення і загальна характеристика
ЖАЛКО́-ТИТАРЕ́НКО Порфирій Дмитрович (22. 02 (06. 03). 1881, с. Мерефа, нині місто Харків. обл. — 10. 12. 1949, Київ) — живописець і графік. Батько В. Жалка-Титаренка. Член СХУ (1945). Закін. С.-Петербур. АМ (1906; майстерня І. Рєпіна). Працював у Варшаві: 1906–14 — у політех. інституті, водночас — викладач худож. школи та реал. училища; 1915–19 — проф. Вищих жін. курсів (Москва); у Києві: 1919–22 — худож. студії агітплакатів Політ. упр. Червоної Армії; 1922–28 — викладач малюнку політех. інституту; 1928–30 — викладач нарис. геометрії інституту нар. господарства; 1930–41 — доцент Київ. хім.-технол. інституту; від 1944 — проф. Київ. інж.-буд. інституту, завідувач кафедри Учасник міських та зарубіж. мистецьких виставок від 1912. Автор портретів, пейзажів, жанр. полотен в імпресіоніст. манері, кіноплакатів, оформлення книг і театр. вистав. Окремі роботи зберігаються у Київ., Луган., Харків. ХМ., Нац. музеях у Варшаві та Кракові, Музеї АМ у С.-Петербурзі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Падіння Новгородського віча» (1906), «Єва», «Японська мелодія» (обидва — 1907), «Бабине літо» (1908), «Пробудження» (1909), «Фавн та жінка» (1911), «Парк у Лазенках» (1913), «Фавн та юнак» (1916), «Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920), «Св. Миколай-чудотворець» (1942), «Натюрморт» (1946), «Урожай» (1947).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
