Жариков Микола Леонідович

ЖА́РИКОВ Микола Леонідович (07. 11. 1931, м. Слов’янськ, нині Донец. обл.) — архітектор. Нар. арх. України (1999). Дійсний член Укр. академії архітектури (2001). Державна премія України у галузі архітектури (1991). Державні нагороди. Закін. Харків. інж.-буд. інститут (1956). У 1956–64 — архітектор, гол. архітектор проектів Запоріз. «Облпроекту», 1964–78 — директор Запоріз. філії інституту «Укрміськбудпроект». 1978–86 — 1-й заступник голови Держбуду УРСР, 1986–92 — гол. архітектор Києва, 1993–96 — заступник нач. Гол. упр. містобудування і архітектури Київ. міськдержадміністрації. 1992–93 — президент Міжнар. архіт. центру «Золота брама», 1996–2001 — гол. архітектор ВАТ «Київінвест», 2001–09 — керівник архіт. майстерні «М. Жариков». 2002–06 — співголова Громад. комітету захисту архітектури Києва. Серед реаліз. проектів — детал. планування центру Запоріжжя, інститут «Запоріжцивілпроект», Будбанк у Запоріжжі (1975–76), істор.-культур. комплекс запороз. козацтва на о-ві Хортиця (1970–78), лікарня на ст. Ургал (Байкало-Амур. магістраль, 1976), мемор. комплекс оборони Севастополя 1941–42 (1983–86), комплекс житл. будинків сер. АППС на вул. Л. Гавро (1984), забудова центру р-ну Оболонь (1986), мікрорайону № 1 на вул. Ломоносова (1987), мемор. комплекс пам’яті жертв Чорнобиля на вул. Нагірна (1990–2000), церква св. Андрія Первозванного на Дніпров. узвозі, пам’ятник П. Сагайдачному на Контракт. площі (обидва — 2002), офіс. центр на вул. Госпітальна (2004) у Києві. Автор низки статей у фахових виданнях, кн. «Мои майданы» (К., 2008). Гол. ред. кн. «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (в 4 т., К., 1983–86).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю