Докшицер Тимофій Олександрович
ДОКШИ́ЦЕР Тимофій Олександрович (13. 12. 1921, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 16. 03. 2005, Вільнюс, похов. у Москві) — трубач, педагог. Професор (1971). Нар. арт. РРФСР (1976). Лауреат Всесоюз. конкурсу виконавців на духових інструментах (Москва, 1941, 3-я премія), Всесвіт. фестивалю молоді та студентів (Прага, 1947, 1-а премія). Закін. Моск. муз.-пед. інститут ім. Гнесіних (1950; кл. труби М. Табакова), консерваторію (1957; кл. диригування Л. Ґінзбурґа). Профес. концертну діяльність розпочав 1937 у балалаєч. оркестрі Центр. будинку Червоної армії у Москві. 1941–45 — трубач зразк. оркестру Моск. військ. округу; 1945–83 — соліст, 1957–59 — асист. диригента Великого театру у Москві; водночас від 1954 — викладач Моск. муз.-пед. інституту ім. Гнесіних. Від 1990 — у Вільнюсі. Від 1991 проводив курси майстерності у муз. навч. закладах США, Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії. Учасник міжнар. форумів трубачів. Для Д. вітчизн. і зарубіжні композитори писали музику, яка стала класикою світ. літ-ри для труби. Створив концерт. репертуар, який виконують трубачі різних світ. шкіл. У репертуарі — твори Й.-С. Баха, Й. Гайдна, А. Вівальді, Д. Шостаковича, М. Вайнберґа, Р. Щедріна, А. Ешпая, О. Пахмутової та ін. Інтерпретації Д. стилістично точні, своєрідні, авторизовані; концерти Й. Гайдна, І. Гуммеля, О. Арутюняна звучать з його каденціями. 1993 нім. фірма «Симфонік» випустила нову модель труби під назвою «Тимофій Докшицер».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Метод комплексных занятий трубача. 1994; Романтические картинки: Этюды для трубы. 1994; Из записной книжки трубача. 1995; Трубач на коне: Мемуары. 1996; Лаборатория трубача: В 2 т. 1997; Путь к творчеству. 1999 (усі — Москва).
Рекомендована література
- Эрмлер М. Труба solo // Сов. музыка. 1969. № 6;
- Ивашкин А. Записки Тимофея Докшицера // Муз. жизнь. 1973. № 18;
- Селянин А. Новые пластинки Т. Докшицера // Там само. 1981. № 22;
- Руденко Л. Трубач на коні // Євреї в Ніжині: Наук. зб. Ніжин, 2001;
- Онищенко Н. Пам’яті видатного трубача // Уряд. кур’єр. 2006, 7 квіт.
Завантажити статтю
Людина 
