ДОЛИ́НСЬКИЙ Вітольд (27. 12. 1880, с. Дуліби, нині Бучац. р-ну Терноп. обл. — 11. 03. 1955, м. Ґданськ, Польща) — архітектор, живописець, історик мистецтва. Син І. Долинського. Закін. Політех. школу в Львові (1910). У 1915–39 — інж. тех. департаменту Львів. міськради. Звертався до модерніз. мотивів бароко та класицизму. Спорудив у Львові павіль­йон для статуї «Залізний лицар» на Геть­манських валах (1916, скульптор Я. Нальборчик), ви­ставк. павіль­йон товариства «Ета» на Східних торгах (1921), віллу на вул. Рацлавицька (нині У. Самчука), № 15 (1924). На 1-й ви­ставці Спілки студентів архітектури у Львові 1904 екс­понував проекти стін­ного фризу й ескізи роз­писів тарілок зі стиліз. гуцул. мотивами. Малював уявні види старого Львова олівцями та акварелями: «Львівська ратуша у 18 ст.» (1924), «Вид Львова у другій половині 18 ст.» (1929). Остан­ню роз­винув у проект діорами, реаліз. живописцями З. Роз­вадовським і С. Яновським та екс­понованої 1929 на Заг. кра­йовій ви­ставці у м. По­знань (Польща). Досліджував мемор. скульптури на Личаків. цвинтарі, опублікував кн. «Cmentarz Łyczakowski w latach 1800-nych» (Lwόw, 1929) із влас. рисунками ампір. над­гробків скульпторів Г. Вітвера, А. та Й. Шимзерів, П. Ойтеле у 23-х таблицях. Твори зберігаються у Львів. істор. музеї.