ДОЛИ́НСЬКИЙ Лев Володимирович (справж. — Марʼянович; 06. 01. 1906, м. Пере­мишль, нині Польща — 03. 09. 1963, Львів) — мистецтво­знавець. Син Марʼяна, батько Марʼяни Долинських, онук М. Зубрицького. Канд. мистецтво­знавства (1961). Член СХУ. Навч. у Станіславі (нині Івано-Франківськ), закін. Ін­ститут живопису, скульптури та архітектури у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1953). Працював у мех. майстернях у м. Ґданськ (Польща). Від кін. 1930-х рр. — у Львові. Заарешт. за політ. діяльність. Вдалося втекти з вʼязниці «Бригідки» у вересні 1939; у грудні заарешт. за спробу нелегал. пере­ходу кордону. Змінив по батькові, щоб не за­шкодити рідним. Від 1946 — молодший науковий спів­робітник Музею худож. промисловості у Львові; 1951–63 — вчений секр. МЕХП АН УРСР. Досліджував старосвітське й сучасне укр. мистецтво металу, порцеляни, нар. орнамент. Автор пр. «Український художній фарфор» (К., 1963); а також низки статей, опубл. у зб. «Матеріали з етно­графії та мистецтво­знавства», зокрема «Російський і український художній метал у колекціях Музею етно­графії та художнього промислу» (К., 1954, вип. 1), «Колекція годин­ників Українського державного музею етно­графії та художнього промислу АН УРСР» (1957, вип. 3), «Український радянський художній фарфор» (1959, вип. 4), «Старий український фарфор» (1959, вип. 5), «Фаянс західних земель України (дорадянський період)» (1961, вип. 6) та ст. «Мотиви українського народного мистецтва в роз­писуван­ні порцеляни» // «НТЕ», 1960, № 2.