ЗУБРИ́ЦЬКИЙ Михайло Іванович (псевд. — Самбірський; 22. 10. 1856, с. Кіндратів, нині Турків. р-ну Львів. обл. — 08. 04. 1919, с. Береги Долішні, нині Під­карпат. воєводства, Польща) — етно­граф, історик, громадський діяч. Батько В. Зубрицького, дід Лева, прадід Марʼяни Долинських. Дійсний член НТШ (1904). Закін. Пере­мишл. греко-катол. духовну семінарію, теол. факультет Львів. університету (1883). Від­тоді служив парохом у с. Мшанець (нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.). Спів­працював з І. Франком, під­тримував наук. контакти з В. Гнатюком, М. Грушевським. Збирав фольклорні матеріали, допомагав у проведен­ні наук. етногр. екс­педицій на Бойківщині. Автор праць з історії, етно­графії і крає­знавства Зх. Бойківщини. Проводив громад.-культурну і освітню роботу у Старосамбір. повіті. Часто ви­ступав у пресі з актуал. питань су­спільно-політ. і культур. життя. Діяльність З. була спрямована проти асиміляц. політики іноз. влади щодо українського народу. Об­стоював права української мови в шкільництві, су­спільно-політ. і культур. житті. Заарешт. 7 вересня 1914 австр. поліцією за українофіл. діяльність, від­бував засла­н­ня у Талергофі та Словенії (1914–16). Від 1916 — у с. Береги Долішні, де зустрів події, повʼязані з утворе­н­ням у листопаді 1918 ЗУНР. Удруге заарешт. польс. поліцією 25 листопада 1918, захворів і не­вдовзі помер.