ЗУБРИ́ЦЬКИЙ Михайло Іванович (псевдонім — Самбірський; 22. 10. 1856, с. Кіндратів, нині Турківського р-ну Львівської обл. — 08. 04. 1919, с. Береги Долішні, нині Під­карпатського воєводства, Польща) — етно­граф, історик, громадський діяч. Батько В. Зубрицького, дід Лева, прадід Марʼяни Долинських. Дійсний член НТШ (1904). Закінчив Пере­мишльську греко-католицьку духовну семінарію, теологічний факультет Львівського університету (1883). Від­тоді служив парохом у с. Мшанець (нині Старосамбірського р-ну Львівської обл.). Спів­працював з І. Франком, під­тримував наукові контакти з В. Гнатюком, М. Грушевським. Збирав фольклорні матеріали, допомагав у проведен­ні наукових етно­графічних екс­педицій на Бойківщині. Автор праць з історії, етно­графії і крає­знавства Західної Бойківщини. Проводив громадсько-культурну і освітню роботу у Старосамбірському повіті. Часто ви­ступав у пресі з актуальних питань су­спільно-політичного і культурного життя. Діяльність З. була спрямована проти асиміляційної політики іноземної влади щодо українського народу. Об­стоював права української мови в шкільництві, су­спільно-політичному і культурному житті. Заарештований 7 вересня 1914 ав­стрійською поліцією за українофільську діяльність, від­бував засла­н­ня у Талергофі та Словенії (1914–1916). Від 1916 — у с. Береги Долішні, де зустрів події, повʼязані з утворе­н­ням у листопаді 1918 ЗУНР. Удруге заарештований польською поліцією 25 листопада 1918, захворів і не­вдовзі помер.