Долматовський Євген Аронович

Визначення і загальна характеристика

ДОЛМАТО́ВСЬКИЙ Євген Аронович (Долматовский Евгений Аронович; 22. 04 (05. 05). 1915, Москва — 10. 09. 1994, там само) — російський письмен­ник. Премія ім. П. Тичини (1985). Закін. Літ. ін­ститут (Москва, 1937). Був військ. кор. під час 2-ї світової війни. У серпні 1941 поранений побл. с. Під­високе (нині Новоархангел. р-ну Кіровогр. обл.), потрапив у полон і пере­бував у концтаборі «Уманська яма». Під час конвоюва­н­ня полонених у тил утік. Пере­ховувався на х. Олексіївка на Він­нич­чині. Згодом пере­йшов лінію фронту і повернувся в діючу армію. Цей воєн. епізод ліг в основу низки творів Д., починаючи з вірша «Украине моей» (1941). Ще до війни Д. став ві­домим як проникливий лірик, написавши зб. «Лирика» (1934), «Дальневосточные стихи» (1939), «Московские рас­светы» (1941), та автор текс­тів пісень — «Любимый город», «Моя любимая», «Песня о Дне­пре», «Эх, как бы дожить». Після війни викладав у Літ. ін­ституті, вів твор. семінар поезії. Теми війни, збереже­н­ня миру на землі, дружби народів залишилися провід. і в подальшій його творчості: зб. «Слово о завтрашнем дне» (1949; Сталін. премія, 1950), «Сталин­градские стихи» (1952), «О мужестве, о дружбе, о любви» (1954), «Годы и песни» (1963), «Надежды, тревоги» (1977), «Я вам должен сказать» (1984). Завдяки природності почут­тів, глибокому ліризму, жит­тєвій пере­конливості сюжетів, вдалому по­єд­нан­ню поет. публіцистики, патетики з драм. епізодами, правдивими деталями недавнього минулого і сучасності Д. уникав ідеол. за­даності конʼюнктур. тем. Особисто ви­страж­дані патріот. почу­т­тя звучать у вірш. трилогії «Одна судьба» (1947), сюжет якої повʼяз. з досві­дом автора, здобутим 1941; у докум. кн. прози «Было: Записки поэта» (кн. 1–3, 1973–88), «Зеленая брама: Документальная легенда об одном из первых сражений Великой Отечествен­ной войны» (1983; про бої побл. с. Під­високе), «Очевидец» (окремі роз­діли якої опубл. у ж. «Октябрь», 1995, № 5). У цих та ін. творах часті згадки про Україну. Створив популярні пісні «Сормовская лирическая», «Родина слышит», «За фабричной за­ставой», «Мы жили по соседству», «Если бы парни всей Земли», «И на Марсе будут яблони цвести», «Венок Дуная». Пере­клав низку творів Т. Шевченка, укр. поетів 20 ст. Укр. мовою окремі твори Д. пере­клали М. Бажан, В. Сосюра, Л. Первомайський, А. Малишко, Д. Луценко, Д. Паламарчук.

Тв.: Со­брание сочинений: В 3 т. Москва, 1989–90; укр. перекл. — Пʼятдесят твоїх пісень і написані Є. Долматовським оповіда­н­ня про них. К., 1970; Поезії. К., 1980; Зелена брама // Дні­про. 1982. № 6.

Літ.: Наровчатов С. Судьба поколения // Юность. 1957. № 1; Антокольский П. Воен­ные стихи Долматовского // Антокольский П. Поэты и время. Москва, 1957; Трощенко Е. Статьи о поэзии. Москва, 1962; Синявский А. Есть такие стихи // Новый мир. 1965. № 3; Овчин­никова Л. Слово о неи­звестном солдате // Лит-ра великого по­двига. Москва, 1985. Вып. 4; Юрков В. Марина пісню зберегла // Вінн. правда. 1987, 23 лип.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю