Єлпатьєвський Сергій Якович
ЄЛПА́ТЬЄВСЬКИЙ Сергій Якович (Елпатьевский Сергей Яковлевич; 22. 10(03. 11). 1854, с. Новосьолки-Кудріно, нині Владимир. обл., РФ — 09. 01. 1933, Москва) — російський письменник, публіцист. Закін. мед. факультет Моск. університету (1878). Працював лікарем, зокрема 1887–97 у м. Нижній Новгород (Росія), де брав участь у діяльності літ. гуртка В. Короленка. 1897–1922 жив у м. Ялта (Крим), де заснував санаторій для хворих на туберкульоз. Листувався з А. Чеховим, Л. Толстим, М. Горьким, Л. Андреєвим. 1922–28 працював у Кремлів. лікарні, був особистим лікарем В. Леніна. Автор повісті «Озимь» (ж. «Северный вестник», 1886, № 8–10), оповідань і нарисів про засланців та каторжан (зб. «Очерки Сибири», Москва, 1893), спогадів з дитинства («Рассказы о прошлом» // ж. «Русская мысль», 1901, № 1, 3–7, 9, 10, 12), літ. портретів М. Горького, А. Чехова, Л. Толстого, Г. Успенського, Д. Маміна-Сибіряка, В. Короленка. У кн. «Воспоминания за 50 лет» (Ленинград, 1929) розповів про свою долю, громад. та культурне життя С.-Петербурга й Москви кін. 19 — поч. 20 ст., переказав зі слів К. Юнге про зворушливе ставлення до Т. Шевченка у сім’ї рос. аристократа Ф. Толстого, про знайомство і дружбу укр. поета з А. Олдріджем.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Близкие тени. С.-Петербург, 1908; За границей. С.-Петербург, 1910; Египет. С.-Петербург, 1911; Собрание сочинений. Т. 1–4. С.-Петербург, 1912; Крымские очерки. Москва, 1913; 1915; Феодосия, 1998; Литературные воспоминания. Москва, 1916; Спирька. О., 1919; Гектор. Москва, 1920; «Едут» и другие рассказы. Т. 1–2. Москва; Петроград, 1923; укр. перекл. — Середній урожай // ЛНВ. 1906. Т. 33, № 2.
Рекомендована література
- Навроцкий В. В. Малоизвестный Елпатьевский // Крым. пенаты. 1996. № 3;
- Печаткина Г. Автор «Крымских очерков» (С. Елпатьевский) // Лики Тавриды. Т. 1. Сф., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
