Доломан Євмен Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ДОЛОМА́Н Євмен Михайлович (20. 08. 1919, с. Ольгівка, нині Новгородків. р-ну Кіровогр. обл. — 01. 07. 2006, Київ) — письменник. Член НСПУ (1951). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Навч. у Харків. університеті (1938–41). Працював у Києві відп. секр. ж. «Дніпро» (1951–68), у Комітеті преси при РМ УРСР (1968–71), заст. гол. ред. видавництва «Муз. Україна» (1971–74), у ж. «Вітчизна» (1977–80), дир. Укрлітфронту СП СРСР (1981–86). Друкуватися почав від 1937. Автор зб. поезії «Плем’я переможців» (1950), «Оновляється земля» (1953), «Славна молодість» (1954), «Зустрічі й розлуки» (1957), «Широкий плин» (1961), «Твоє квітуче повноліття» (1962), «Земне й космічне» (1964), «Квітує літо» (1970; рос. перекл. — Москва, 1980), «Крізь пасма літ» (1980), «Солодкий запах полину» (1984), «Бентега» (1995); оповідань «Серце — не камінь» (1959); повістей «На безіменній висоті» (1967), «Вирок після бою» (1968), «Ще не кінець війні» (1971; складають трилогію за назвою першої, рос. перекл. — Москва, 1984), «Урок мужності» (1982), «Відрядження в молодість» (1988); роману «Випробування вірності» (1976). Для дітей написав збірки поезій «Яблунька розквітла» (1959), «Перша подорож» (1971), оповідань «Васько да Гама» (1965), «Проліски прагнуть сонця» (1985). Усі зазначені книги видано у Києві. Переважна більшість поетичних та прозових творів Д. присвяч. темі 2-ї світової війни. Окремі його твори перекладено також білорус., вірм., чес., угор. мовами.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
