ДОМНЕ́НКО Григорій Степанович (05. 09. 1922, с. Ковалі Полтав. губ., знято з обліку — 15. 10. 1976, Ворошилов­град, нині Луганськ) — живописець, графік, сцено­граф. Чоловік М. Толокон­никової, батько Галини і Катерини Домненків. Член СХУ (1964). Закін. Харків. худож. ін­ститут (1956; викл. Б. Косарев, Д. Овчаренко, М. Шелюто). Працював в Алма-Атин. худож. училищі (1956–60); від 1961 — на Луган. (згодом Ворошиловгр.) худож.-вироб. комбінаті: від 1973 — голова худож. ради. Учасник мистецьких ви­ставок від 1951. Персон. — у Донецьку (1974). Знач-не місце у творчості від­ведено україніці (образи діячів минулого України, природа Полтавщини та Чернігівщини). Водночас митець творив у ви­значених тодіш. ідеологією естет. категоріях. Для творчості характерне стиліст. варіюва­н­ня: від монум. академічності через декоративність та екс­пресивність до строго стилю. Автор жанр. сцен, колектив. порт­ретів, пейзажів, натюрмортів. У порт­ретах Д. — широке образне узагальне­н­ня з несподіваною подачею без зайвих ефектів. У ліно­гравюрах по­єд­нував екс­пресивні чорно-білі контрасти з психол. трактува­н­ням фігур. Осн. техніки: олій. живопис, ліно­гравюра, монотипія, пастель, акварель, рисунок, стін. роз­пис, мозаїка. Оформив ви­стави: «Заколот» за Д. Фурмановим, «Гроза» О. Островського, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, балет «Червоний мак» Р. Ґлієра. Роботи зберігаються у Луган., Донец., Харків., Полтав. ХМ, Полтав. літ.-мемор. музеї І. Котляревського.