ДОМОВИ́ТОВ Микола Федорович (Домовитов Николай Фёдорович; 19. 12. 1918, Петро­град, нині С.-Петербург — 15. 07. 1996, м. Перм, РФ) — російський письмен­ник. Член СПУ і РФ. Учасник 2-ї світової війни. Видав зб. віршів для дітей «Паровоз» (1941) і «Рас­сказ о кастрюле и о снайперской пуле» (1942; обидві — Баку). 1943 заарешт. і засудж. до 10 р. таборів. Від 1953 з поразкою в правах працював на шахтах Донбасу, кор. г. «Комсомолец Донбас­са». Реабіліт. 1956. Закін. Літ. ін­ститут у Москві (1961). Від 1969 мешкав у Пермі. Автор зб. віршів «Запев» (1956), «Улица первой любви» (1958), «Дороги жизни» (1959), «Костер на ветру» (1961), «Золотинка» (К., 1967), «Зарничник» (Пермь, 1973), «Навстречу сердцу» (Пермь, 1984), «Листопад» (Пермь, 1988), «Доля» (Пермь, 1993), нарисів «Шахтерские династии» (1959), «В гостях у юности» (1961), «Сахалинские встречи» (1963), «Почетный граж­данин» (1967), «На огнен­ном рубеже» (1968), повістей «Пре­ступление совершилось» (Д., 1962), «Обвал» (1964), «Хло-пʼята з вулиці Чапаєва» (К., 1967), «Обелиск в степи» (Д., 1968). Значна частина творів Д. присвяч. темам війни і Донбасу.