Домоводство

Визначення і загальна характеристика

ДОМОВО́ДСТВО — веде­н­ня домашнього господарства. Структура Д. — важливої ділянки жит­тєдіяльності людини — залежить від осн. госп. культур. типу. На території України, де пере­важали роз­винене землеробство і скотарство (у горах — пере­важно скотарство), а на їхній основі — роз­виток різноманіт. промислів та ремесел, Д. було структурованим. У веден­ні домаш. господарства був чіткий роз­поділ праці між членами родини. До 1930–40-х рр. в Україні пере­важала мала трипоколін­на форма сімʼї (батьки та один одружений син з дружиною й дітьми), яка найкраще забезпечувала спадкоємність традицій, становила основу етнопедагогіки. Така структура родини спричинена до­глядом та вихова­н­ням дітей, веде­н­ням с. господарства. Землеробство (поділяли на рільництво, садівництво і городництво) забезпечувало матеріал. основу існува­н­ня родини. Рільництвом і садівництвом, а також мисливством, рибальством, пасічництвом за­ймалися пере­важно чоловіки, а городництво було жін. справою. Процес соціалізації особи в сімʼї від­бувався з дитинства. Хлопчаків при­вчали до польової роботи, пастухува­н­ня, а дівчаток — до хатньої жін. роботи. Семирічна дівчинка вже була нянькою меншим братам і сестрам, її також на­вчали прясти, шити, варити їжу, місити тісто в діжі, випікати хліб. Дівчина, яка на­вчилася пекти добрий хліб, могла готуватися до одруже­н­ня. Хлопчик спочатку був пастушком, потім під­пасичем, погоничем. Повсякден­не життя людей залежало від багатьох чин­ників: екон., громад., родин­ного. На жінку було покладено побут усієї родини: приготува­н­ня їжі, випіка­н­ня хліба, пере­робка молоч. продуктів, приготува­н­ня круп (товче­н­ня в ступі), пра­н­ня білизни, рушників, одягу, вихова­н­ня дітей, заготівля на зиму продуктів харчува­н­ня (солі­н­ня, суші­н­ня, консервува­н­ня), прибира­н­ня та прикраша­н­ня оселі, пряді­н­ня, тка­н­ня, поши­т­тя одягу для родини. У веден­ні хатніх справ матері допомагали молодші й старші діти, особливо дівчата на ви­дан­ні. Старші в родині виконували в госп-ві легшу роботу: лущили квасолю, кукурудзу, вибирали мак, коноплі, сушили фрукти. Діди за­ймалися пере­важно дрібними ремеслами, ремонтом одягу, взу­т­тя, знарядь праці, заготівлею паші для худоби тощо. Коні, воли, вівці до­глядав господар; доїли корів, годували свиней, домашню птицю пере­важно жінки. Ритуал. дії під час родин. та календар. свят здебільшого виконували жінки; певні обрядодії належали виключно чоловікам, напр., в обряді новоріч. засіва­н­ня, першого посіву у полі, на косовиці. У 1930-і рр. під час колективізації, роз­куркуле­н­ня, ре­пресій, голодомору населе­н­ня України 1932–33 від­булася деформація традиц. культури, злам у веден­ні домаш. господарства. Жінки були змушені взяти на себе викона­н­ня суто чол. занять: оранка ґрунту, косі­н­ня трави та збіж­жя, пере­везе­н­ня вантажу. Рад. влада, приховуючи брак робочої сили на селі внаслідок голодомору, рекламувала звільне­н­ня жінок від хатньої роботи тим, що вони оволоділи професіями трактористок. Руйнацію духов., культур., родин. цін­ностей продовжували під час 2-ї світової війни. Непосил. праця в колгоспах, на заводах призводила до погірше­н­ня Д., зане­дба­н­ня в прикрашан­ні житла, погірше­н­ня харчува­н­ня тощо. 2-а пол. 20 ст. стала періодом сегментації родини на двопоколін­ну. По­ступово збільшувалася кількість міського насел. пере­важно за рахунок сільс. мі­грантів, які приносили елементи традиц. культури веде­н­ня домогосподарства в урбанізоване середовище. По­старі­н­ня сільс. насел. су­проводжувалося ро­зірва­н­ням звʼязків з дітьми, які проживали пере­важно у містах. У 1960–70-х рр. батьки самотужки під­тримували домашнє госп-во. Саме від­тоді почав зникати традиц. поділ праці на жін. і чоловічу: усі роботи за до­глядом худоби, приготува­н­ням їжі виконували разом. Чоловік міг подоїти корову або зварити борщ. Ця тенденція посилилася при фіз. старін­ні селян. Демократ. стосунки укр. родини при веден­ні домаш. господарства великою мірою притаман­ні і Д. сучас. міських жителів України. Більшість укр. родин за­ймаються веде­н­ням домаш. господарства разом, без чіткого роз­поділу праці на жін. і чоловічу.

Літ.: Культура і побут населе­н­ня України: Навч. посіб. К., 1991; Вовк Хв. Студії з української етно­графії та антропології. К., 1995; Кук В. Колгоспне рабство. Л., 2005; Українська етнологія: Навч. посіб. К., 2007.

В. К. Борисенко

Завантажити статтю