Донбаський державний технічний університет

ДОНБА́СЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ ТЕХНІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т — вищий на­вчальний заклад, що здійснює під­готовку фахівців інженерно-технічного профілю. Засн. 1957 у м. Ворошиловськ Ворошиловгр. обл. (1961–92 — Комунарськ, нині Алчевськ Луган. обл.) як гірн.-металург. ін­ститут (назва змінювалася від­повід­но до зміни назв міста). Від 1992 — Донбас. гірн.-металург. ін­ститут, від 2004 — сучасна назва. У складі ВНЗу — гірн., металург., буд., механіки, автоматизації та електротех. систем, економіки та фінансів, менеджменту, мовної та інж. під­готовки іноз. студентів, довузів. під­готовки факультети; коледж, від­діл. другої вищої освіти, курсових форм під­готовки, навч.-консультац. пункт, ліцей; НДПКІ «Параметр», Держ. між­вузів. центр лазер.-локацій. спо­стережень штуч. супутників Землі «Оріон». Філії: Єнакіїв. (Донец. обл.), Свердлов., Краснолуц., Ровеньків., Лисичан., Первомай., Рубіжан. та Краснодон. (усі — Луган. обл.) інж. факультети. Основні напрями наукових досліджень вчених Університету: роз­робле­н­ня технологій та устаткува­н­ня автоматич. добува­н­ня вугі­л­ля, здійсне­н­ня кріпле­н­ня та охорони під­готовчих виробок, які забезпечують під­вище­н­ня продуктивності без­пеки праці, зниже­н­ня втрат вугі­л­ля; вдосконале­н­ня гірн.-шахт. устаткува­н­ня, механізму антикриз. упр. під­приємствами у вугіл. галузі, про­гресив. технологій, тех. засобів автоматизації очис. робіт у вибоях; роз­робле­н­ня теор. основ удосконале­н­ня існуючих і створе­н­ня нових ефектив. способів під­готовки металург. сировини, виробництва чавуну, сталі, прокату; роз­робле­н­ня автоматиз. систем упр. технол. процесами, пром. та енергет. установками; фундам. та прикладні дослідж. енергет. характеристик лазеро-локацій. станції спо­стережень штуч. супутників Землі, властивостей матеріалів, кон­струкцій та покрит­тів; роз­робле­н­ня пере­творювачів частоти для енергоощад. технологій. За 50-літню історію тут склалися наук. школи: з про­блем упр. стійкістю гірн. виробок, що споруджуються в склад. гірн.-геол. умовах, шляхом створе­н­ня породонесучих кон­струкцій з роз­вантажених та укріплених гірн. порід (наук. кер. — Г. Литвинський), з роз­робле­н­ня і роз­витку систем високоточ. електро­приводу (А. Зеленов), з роз­витку та удосконале­н­ня теорії та технології агломерації руд і концентратів (С. Петрушов), з астроном. спо­стережень штуч. супутників Землі (Ю. Денищик). Д. т. у. спів­працює та встановлює зовн.-екон. звʼязки з навч. закладами, фірмами, громад. організаціями світу шляхом створе­н­ня тимчас. наук. і пед. колективів, спіл. наук.-тех. проектів; організації між­нар. конференцій, симпозіумів, ви­ставок; спіл. ви­да­н­ня наук. статей. Серед видат. науковців також — А. Акмаєв, А. Горовий, В. Давиденко, В. Дорофєєв, Я. Каната, М. Канський, В. Пере­дерієв, Ю. Почтовенко, І. Рєзников, Ю. Савенко, М. Феськов, В. Фоміченко, З. Фінкельштейн, Р. Фрумкін. До послуг студентів (понад 15 тис.) — 7 навч. корпусів, б-ка, 5 гуртожитків, санаторій-профілакторій, студент. поліклініка, полігр. центр «Ладо», центр культури та від­починку «Талант», спорт.-оздоровча база «Алтагир». Перший ректор — І. Коваль, від 2005 — А. Акмаєв.

В. М. Дорофєєв

Завантажити статтю