ДОНЕ́ЦЬКИЙ КРЯЖ — пів­ден­но-східна, найвища частина Донецької височини у межах Луганської, Донецької і Харківської областей і на пів­нічному заході Ростовської області Росії. На Пн. круто обривається до долини Сіверського Дінця. Пере­січні висоти Д. к. 200–300 м, макс. — 367 м над р. м. (г. Могила-Мечетна), шир. від 50 км на Сх. до 120 км на Зх. У гео­структур. від­ношен­ні повʼязаний з Донец. складча­стою спорудою, яка виникла понад 300 млн р. тому. Складається з пісковиків, вапняків, сланців, мергелів, крейди та ін. порід. Більшу частину поверх­ні Д. к. за­ймає Гол. вододіл, що простежується до лінії Дебальцеве–Петровеньки–Ровеньки–ст. Довжанська та поділяє височину на пн. і пд. схили. Від Гол. вододілу від­галужуються другорядні. Гідрогр. сітка дуже густа (до 0,6 км/км2), але річки мають не­значну водність. Найбільші ріки — Сіверський Донець і Міус. Для Д. к. характерні структурно-денудаційні (пере­важно лійки глиб. до 30 м у пн.-зх. частині кряжа) та антропоген­ні форми рельєфу, які повʼязані з видобува­н­ням вугі­л­ля (терикони), флюсових вапняків, буд. матеріалів (карʼєри) тощо. Д. к. роз­таш. у межах Донец. височин­ної пн.-степ. фіз.-геогр. області.