Доорохольський Осип Осипович

ДО­ОРОХО́ЛЬСЬКИЙ Осип Осипович (псевд. — Д. Яровий; 04(16). 04. 1874, м. Гайсин, нині Вінн. обл. — 17(29). 01. 1900, ?) — поет. Навч. у Київ. духов. академії, через хворобу не закінчив. Ліричні вірші Д. опубл. після його смерті в ж. «ЛНВ» (1900, т. 11, ч. 1 — «Ніч — ніби день той: і місячно, й зоряно…», «Поле давно вже плугами по­оране…», «Рідний окривджений краю…», «Я вмру, і вже, здається, скоро…»), а згодом — в антології «Акорди» (Л., 1903), у «Літературному збірнику, зложеному на спомин Олександра Кониського» (1903), зб. «На вічну памʼять Котляревському» (1904), «Досвітні огні» (1906) та декл­аматорі «Роз­вага» (1908; усі — Київ). Низка поезій Д. уві­йшли до 10-го вип. антології «Українська муза» (К., 1908; факсимільне вид. — К., 1993). Особисті мотиви в поезії Д. органічно по­єд­нані з його патріот. почу­т­тями й на­строями. Про творчість поета прихильно від­гукнувся І. Франко. Д. пере­клав низку творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, Г. Гайне та ін.

Завантажити статтю