Доорохольський Осип Осипович
ДООРОХО́ЛЬСЬКИЙ Осип Осипович (псевд. — Д. Яровий; 04(16). 04. 1874, м. Гайсин, нині Вінн. обл. — 17(29). 01. 1900, ?) — поет. Навч. у Київ. духов. академії, через хворобу не закінчив. Ліричні вірші Д. опубл. після його смерті в ж. «ЛНВ» (1900, т. 11, ч. 1 — «Ніч — ніби день той: і місячно, й зоряно…», «Поле давно вже плугами пооране…», «Рідний окривджений краю…», «Я вмру, і вже, здається, скоро…»), а згодом — в антології «Акорди» (Л., 1903), у «Літературному збірнику, зложеному на спомин Олександра Кониського» (1903), зб. «На вічну пам’ять Котляревському» (1904), «Досвітні огні» (1906) та декламаторі «Розвага» (1908; усі — Київ). Низка поезій Д. увійшли до 10-го вип. антології «Українська муза» (К., 1908; факсимільне вид. — К., 1993). Особисті мотиви в поезії Д. органічно поєднані з його патріот. почуттями й настроями. Про творчість поета прихильно відгукнувся І. Франко. Д. переклав низку творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, Г. Гайне та ін.
Рекомендована література
- Мировець В. Осип Осипович Доорохольський [Некролог] // ЛНВ. 1900. Т. 10, ч. 2;
- Оверчук В. Пісні пораненого серця // Вітчизна. 1968. № 8;
- Подоляк І. Співець рідного краю // Трибуна праці. Гайсин, 1974, 4 квіт.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
