Євгеній (Зернов)

ЄВГЕ́НІЙ (Зернов Семен Олексійович; 18. 01. 1877, Москва — 20. 09. 1937, Казахстан) — церковний діяч РПЦ. Закін. Моск. духовні семінарію (1898) та академію зі ступ. канд. богослов’я (1902). 8 березня 1900 прийняв чернечий постриг. Від 1902 — викладач сектознавства, від 1904 — інспектор Черніг. духов. семінарії; водночас 1902–04 — зав. б-ки-читальні, організатор реліг.-морал. читань для народу. 1906 признач. ректором Іркут. духов. семінарії (Росія). Від 1913 — єпископ Кіренський, від 1914 — Приамурський і Благовєщенський. 1923 підвищ. до сану архієпископа. У серпні того ж року заарешт., за звинуваченням у контррев. діяльності засудж. до 3-х р. ув’язнення на Соловках, де був обраний старшим єпископом серед табір. архієреїв, брав участь у написанні звернення до рад. керівництва («Памятная записка Соловецких епископов») стосовно відносин між державою і Церквою. Від 1929 мешкав у м. Котельничі (Нижньогород. обл., РФ). Від 1933 — архієпископ В’ятський і Слобідський, 1934 возвед. у сан митрополита Горьковського і Арзамаського. 3 травня 1935 заарешт., засудж. до 3-х р. Покарання відбував у Караґандин. таборі, де 1937 особл. трійкою Упр. НКВС засудж. до розстрілу. Каноніз. РПЦ 2000.

Завантажити статтю