Дорожинський Павло Миколайович

ДОРОЖИ́НСЬКИЙ Павло Миколайович (03. 08. 1929, с. Товсте, нині смт Заліщиц. р-ну Терноп. обл. — 18. 03. 2015, Київ, похов. у Львові) — громадсько-політичний діяч, журналіст. Син М. Дорожинського. Член ОУН (від 1947). Орден «За заслуги» 3-го (1998) та 2-го (2009) ступ. Від 1943 — на еміграції у Німеччині. Актив. чл. укр. студент. т-в: 1957–60 — президент Центр. союзу укр. студентства, 1960–72 — голова студент. товариства «Зарево». Працював у тижневику «Християнський голос» (Мюнхен, 1956–59). У 1960 переїхав до США, 1986 — до Канади. 1972–76 — голова політ. ради УККА; 1980–84 — голова Координац. ради ідеол.-споріднених націоналіст. організацій; 1986–89 — голова центр. управи Організації держ. відродження України в США; водночас 1986–91 — заступник гол. ред. і виконав. дир. г. «Новий шлях» (Канада); від 1987 — гол. ред. ж. «Самостійна Україна» (Канада, від 1995 — Київ), в якому опублікував низку статей, зокрема «Величній жінці-героїні: Олені Телізі» (1992, квіт.–черв.), «Діяльність ОУН і Українського націоналістичного руху після Другої світової війни (1945–1965)» (1997, січ.–берез.). Від 1979 — викладач, 1981–86 — директор Школи українознавства в Нью-Йорку. Організатор видання (1991, Львів) і заст. гол. ред. (1994–98, Київ) г. «Українське Слово».

Завантажити статтю