Кролівництво

Визначення і загальна характеристика

КРОЛІВНИ́ЦТВО  — галузь тваринництва, яка займається розведенням кролів. Домаш. кріль належить до типу хордові, класу ссавці, ряду гризуни, роду кріль, виду кріль звичайний; походить від дикого кроля. Вважають, що дикий кріль з Пд. Африки мігрував у пн.-зх. частину континенту, а згодом — на Пд. Західної Європи (Італія, Франція та ін.). Наприкінці 19 ст. дикі кролі зустрічалися на території України (Крим, сучасні Микол., Херсон., Одес. обл.) і Молдови. За ін. джерелами, батьківщиною дикого кроля була Азія, звідки ще в третин. період він поширився в Африку. Як свідчать археол. знахідки, його одо­машнено у кам’яному віці. Вже в 3–2 ст. до н. е. римляни розводили кролів. На поч. 20 ст. їхнє розведення практикували лише в присадиб. господарствах.

Ста­но­влення К. як самост. галузі в Україні датують 1930–40-ми рр., коли розпочато будівництво радгоспів і колгоспів та завезено племін. молодняк з Німеччини, Угор­щини, Франції, Бельгії, Голландії та ін. країн, що став базовим матеріалом для виведення високопродуктив. вітчизн. порід і типів — сірий велетень, сріблястий кріль (див. Кролі українських порід). У цей період розширено держ. сектор виробництва продукції в поєднанні з індивідуальним, чому сприяли виняткові біол.-госп. ознаки тварин — висока плідність і короткий термін сукрільності, дієт. м’ясо з перетравністю білка 90 % (в ін. тварин — 60–70 %), дешеве та цінне хутро, невибагливість в утриман­ні й годівлі, доступність для різних категорій населення. Знач. піднесення К. набуло у 1970–80-х рр., коли науковці створили та визначили генет. потенціал вітчизн. і закордон. порід кролів, розробили методи селекц. роботи, систему годівлі, встанови­ли оптимал. параметри мікроклімату та обґрунтували проекти створення закритих приміщень, запропонували прогресивні тех­нології інтенсив. вирощування племін. і товар. молодняку.

Ці досягнення дали змогу Україні однією з перших у СРСР перевести галузь на пром. основу. Функціонувало бл. 1300 кролеферм, зокрема 30 потужних із маточ. поголів’ям 2–3 тис. осн. самок на кожній, що забезпечувало середньорічне виробництво 120–130 тис. т живої маси кролятини. Держ. закупівля м’яса становила бл. 70 тис. т, шкурок — 40–45 млн шт. Україна виробляла бл. 60–70 % заг.-союз. і 8 % світ. обсягу кролятини. За обсягом виробництва продукції вона переважала країни з високорозвиненим К. — Францію, Італію, Іспанію, Португалію, Угор­щину.

Так, у Криму, Черкас. та Полтав. обл. виробляли 5–6 кг кролятини на одного мешканця (порівняно з 3–4 кг за кордоном). 1949 у НДІ тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР (нині Інститут тваринництва НААНУ, смт Ку­линичі Харків. р-ну Харків. обл.) засн. відділ кролівництва, який після низки реорганізацій функ­ціонує як лаб. клітк. звірівниц­тва і кролівництва (2003 Міністерство аграр. політики України надало статус селекц. центру зі звірівництва та кролівництва). 1973–88 Інститут видавав респ. міжвід. темат. наук. зб. «Кролиководство» (до 1983 — українською мовою).

Нині проблеми К. вивчають також співроб. Черкас., Коломий. (с. П’ядики) дослід. станцій, За­карп. інституту агропром. виробництва НААНУ (с. Велика Бакта Берегів. р-ну) та аграр. університетів. У зв’яз­ку з раптовим спалахом вірус. захворювань кролів і криз. ситуацією в агропром. секторі 1985–90 чисельність маточ. по­­голів’я й обсяги виробництва знизилися у 5–6 разів. За даними Продовол. і с.-г. організації ООН, обсяг виробництва кролятини також знизився від 4,1 млн т (1990) до 2,6 млн т (2000), тобто на 40 % (0,6 % від світ. виробництва). Проте остан. часом існує тенденція до прискорення розвитку галузі.

Осн. маса продукції (95–96 %) виробляється індивід. сектором, де сконцентровано бл. 700–800 тис. маточ. поголів’я, що за­безпечує річне виробництво бл. 22–24 тис. т живої маси кролятини. Подальший розвиток як громад., так і індивід. секторів К. потребує держ. дотації (як у зарубіж. практиці), впровадження методів матеріал. і фінанс. стимулювання, надійного вет. забезпечення. Нині осн. зусилля установ, що працюють над вирішенням проблем К., спрямовані на обґрунтування селекц., екон.-організац. заходів удосконалення галузі; підвищення племін. рівня, розширення та стабілізацію генофонду кролів (розводять 8 вітчизн. та 5 зарубіж. порід); підготовку високо­кваліфікованих фахівців.

Завантажити статтю