Кролівництво

Визначення і загальна характеристика

КРОЛІВНИ́ЦТВО — галузь тваринництва, яка за­ймається роз­веде­н­ням кролів. Домаш. кріль належить до типу хордові, класу ссавці, ряду гризуни, роду кріль, виду кріль звичайний; походить від дикого кроля. Вважають, що дикий кріль з Пд. Африки мігрував у пн.-зх. частину континенту, а згодом — на Пд. Західної Європи (Італія, Франція та ін.). На­прикінці 19 ст. дикі кролі зу­стрічалися на території України (Крим, сучасні Микол., Херсон., Одес. обл.) і Молдови. За ін. джерелами, батьківщиною дикого кроля була Азія, звідки ще в третин. період він поширився в Африку. Як свідчать археол. знахідки, його одо­машнено у камʼяному віці. Вже в 3–2 ст. до н. е. римляни роз­водили кролів. На поч. 20 ст. їхнє роз­веде­н­ня практикували лише в присадиб. господарствах.

Ста­но­вле­н­ня К. як самост. галузі в Україні датують 1930–40-ми рр., коли роз­почато будівництво радго­спів і колго­спів та завезено племін. молодняк з Німеч­чини, Угор­щини, Франції, Бельгії, Гол­ландії та ін. країн, що став базовим матеріалом для виведе­н­ня високо­продуктив. вітчизн. порід і типів — сірий велетень, сріблястий кріль (див. Кролі українських порід). У цей період роз­ширено держ. сектор виробництва продукції в по­єд­нан­ні з індивідуальним, чому сприяли виняткові біол.-госп. ознаки тварин — висока плідність і короткий термін сукрільності, дієт. мʼясо з пере­травністю білка 90 % (в ін. тварин — 60–70 %), дешеве та цінне хутро, невибагливість в утриман­ні й годівлі, до­ступність для різних категорій населе­н­ня. Знач. під­несе­н­ня К. набуло у 1970–80-х рр., коли науковці створили та ви­значили генет. потенціал вітчизн. і закордон. порід кролів, роз­робили методи селекц. роботи, систему годівлі, встанови­ли оптимал. параметри мікроклімату та об­ґрунтували проекти створе­н­ня закритих приміщень, за­пропонували про­гресивні тех­нології інтенсив. вирощува­н­ня племін. і товар. молодняку.

Ці досягне­н­ня дали змогу Україні однією з перших у СРСР пере­вести галузь на пром. основу. Функціонувало бл. 1300 кролеферм, зокрема 30 потужних із маточ. поголівʼям 2–3 тис. осн. самок на кожній, що забезпечувало середньорічне виробництво 120–130 тис. т живої маси кролятини. Держ. закупівля мʼяса становила бл. 70 тис. т, шкурок — 40–45 млн шт. Україна виробляла бл. 60–70 % заг.-союз. і 8 % світ. обсягу кролятини. За обсягом виробництва продукції вона пере­важала країни з високороз­виненим К. — Францію, Італію, Іспанію, Португалію, Угор­щину.

Так, у Криму, Черкас. та Полтав. обл. виробляли 5–6 кг кролятини на одного мешканця (порівняно з 3–4 кг за кордоном). 1949 у НДІ тварин­ництва Лісо­степу і Поліс­ся УРСР (нині Ін­ститут тварин­ництва НААНУ, смт Ку­линичі Харків. р-ну Харків. обл.) засн. від­діл кролівництва, який після низки реорганізацій функ­ціонує як лаб. клітк. звірівниц­тва і кролівництва (2003 Міністерство аграр. політики України надало статус селекц. центру зі звірівництва та кролівництва). 1973–88 Ін­ститут видавав респ. між­від. темат. наук. зб. «Кролиководство» (до 1983 — українською мовою).

Нині про­блеми К. ви­вчають також спів­роб. Черкас., Коломий. (с. Пʼядики) дослід. станцій, За­карп. ін­ституту агро­пром. виробництва НААНУ (с. Велика Бакта Берегів. р-ну) та аграр. університетів. У звʼяз­ку з раптовим спалахом вірус. захворювань кролів і криз. ситуацією в агро­пром. секторі 1985–90 чисельність маточ. по­­голівʼя й обсяги виробництва знизилися у 5–6 разів. За даними Продовол. і с.-г. організації ООН, обсяг виробництва кролятини також знизився від 4,1 млн т (1990) до 2,6 млн т (2000), тобто на 40 % (0,6 % від світ. виробництва). Проте остан. часом існує тенденція до при­скоре­н­ня роз­витку галузі.

Осн. маса продукції (95–96 %) виробляється індивід. сектором, де сконцентровано бл. 700–800 тис. маточ. поголівʼя, що за­безпечує річне виробництво бл. 22–24 тис. т живої маси кролятини. Подальший роз­виток як громад., так і індивід. секторів К. потребує держ. дотації (як у зарубіж. практиці), впровадже­н­ня методів матеріал. і фінанс. стимулюва­н­ня, надійного вет. забезпече­н­ня. Нині осн. зуси­л­ля установ, що працюють над виріше­н­ням про­блем К., спрямовані на об­ґрунтува­н­ня селекц., екон.-організац. заходів удосконале­н­ня галузі; під­вище­н­ня племін. рівня, роз­шире­н­ня та стабілізацію генофонду кролів (роз­водять 8 вітчизн. та 5 зарубіж. порід); під­готовку високо­кваліфікованих фахівців.

Літ.: Калмыков К. В., Меркушин В. В. Сравнительная эф­фективность разве­дения кроликов в шедах и одно­ярус­ных клетках // Кролиководство: Респ. межвед. темат. науч. сб. К., 1974. Вып. 2; Лучин І. С., Вакуленко І. С. Метод оцін­ки від­творюваної здатності кролематок різних генотипів // Наук.-тех. бюл. Ін­ституту тварин­ництва УААН. 2004. № 87; Вакуленко И. С. Кролиководство. Х., 2008; Його ж. Сучасний стан та пер­спективи роз­витку кролівництва в Украї­ні // Сучасна вет. медицина. 2012. № 2(32).

І. С. Вакуленко

Завантажити статтю