Дорошенко Іван Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДОРОШЕ́НКО Іван Іванович (05. 03. 1924, с. Собичеве, нині Шосткин. р-ну Сум. обл. — 19. 11. 1985, Львів) — літературознавець і критик, письменник, перекладач. Чоловік М. Вакалюк-Дорошенко. Доктор філологічних наук (1968), професор (1970). Член СПУ (1967). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закін. Львівський університет (1950), де й працював від 1953: у 1970–73 та 1980–85 — завідувач кафедри укр. літ-ри. Водночас 1962–63 — старший науковий співробітник відділу літ-ри Інституту сусп. наук АН УРСР (Львів). Досліджував історію укр. літ-ри кін. 19 — поч. 20 ст., тогочасний літ. процес. Автор літературознав. дослідж. «Естетика праці в поетичній творчості Івана Франка» (1956), зб. літ.-крит. статей «Іван Франко — літературний критик» (1966), «Сучасність кличе» (1962; усі — Львів), «Нового прагнучи слова» (1974), «На головному напрямку» (1979; обидві — Київ); зб. нарисів «Бориславські нафтовики» (Л., 1950) та оповідань і нарисів про партизанів «Здрастуй, судруг» (К., 1959, співавт.); циклу віршів «Словаччина, 1944» (опубл. у колектив. зб. «Звитяга», Л., 1985). Переклав українською мовою окремі твори словац. письменників В. Мінача та К. Ярункової.

Завантажити статтю