Дорошенко Ірина Євгенівна
Визначення і загальна характеристика
ДОРОШЕ́НКО Ірина Євгенівна (19. 07. 1957, Київ) — актриса. Народна артистка України (1998). Орден «За заслуги» 3-го (2008) та 2-го (2025) ступенів, княгині Ольги 3-го ступеня (2018). Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1978; викл. Ю. Олененко, В. Кісін). Відтоді працює в Національному українському драматичному театрі ім. І. Франка (Київ). Риси акторської індивідуальності Д. — інтелектуальна осмисленість образу, глибина емоційного переживання, яскрава пластична виразність. Її героїні — вольові та цілеспрямовані, у більшості з них драматична доля, їх складний, суперечливий внутрішній світ знаходиться у гострому конфлікті з людьми.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Анна («Украдене щастя» І. Франка), Гелла («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Хава, Годл («Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Таня («Прощання в червні» О. Вампілова), Майя («Санаторійна зона» за М. Хвильовим), Марія («Патетична соната» М. Куліша), Інесса («З коханням не жартують» П. Кальдерона), Бетті Далфіт («Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта), Катерина Іванівна («Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським), Ґонерілья («Король Лір» В. Шекспіра); у кіно — Юля («Дніпровський вітер», 1975, реж. В. Ілляшенко, В. Денисенко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Галя («Дім батька твого», 1986, реж. Р. Синько), Рита («Чорна Пантера та Білий Ведмідь», 1988, реж. О. Бійма; обидва — «Укртелефільм»), Галя («Іван та кобила», 1990, реж. В. Фещенко), Клавдія («Вальдшнепи», 1996, реж. О. Муратов; обидва — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
