Дорошенко Петро Якович
ДОРОШЕ́НКО Петро Якович (17(29). 10. 1857, с. Баничі Глухів. пов. Черніг. губ., нині Глухів. р-ну Сум. обл. — 13. 07. 1919, Одеса) — краєзнавець, громадсько-культурний діяч. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1881). працював ординатором хірург. університет. клініки (1882–89); від 1889 — міський лікар Глухова (також був повіт. і губерн. земським гласним); від 1908 — директор Черніг. дворян. пансіону. Водночас займався краєзнав. дослідж.: у своєму помісті у с. Баничі зібрав значну колекцію предметів місц. старовини, вивчав історію Чернігівщини (зокрема Глухова), генеалогію місц. дворян. родів. Член Черніг. губерн. ученої архів. комісії (1903). Співзасн. першої у Чернігові укр. гімназії (1917) та Черніг. нар. університету (1918). У липні 1918 очолив Гол. упр. у справах мистецтв і нац. культури при Міністерстві нар. освіти Української Держави. Під його керівництвом велися роботи зі створення Нац. архіву, Всеукр. б-ки України, АМ та ін. закладів культури. За сприяння Д. засн. Кам’янець-Поділ. університет, Укр. університет у Києві, розпочато реставрацію Андріїв. церкви та Софій. собору тощо. Цю ж посаду займав і в уряді Директорії. З наближенням до Києва більшовиків виїхав до Вінниці, згодом — до Одеси, де співпрацював у г. «Нові шляхи». Розстріляний чекістами, місце поховання невідоме.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Семейная хроника дворян Искрицких // Тр. Черниг. губерн. ученой архив. комиссии. 1911. Вып. 8; Очерк крепостного права в Малороссии и крестьянская реформа в Черниговской губернии // Там само. 1914. Вып. 11.
- Державний архів
- Архів м. Києва, ф. 16, оп. 324, спр. 133, арк. 6–7; Інститут рукопису НБУВ, ф. 12, № 686.
Рекомендована література
- Зайцев П. П. Я. Дорошенко // Промінь. 1919, 14 верес.;
- Дорошенко П. Я.: Некролог // Україна. 1919, 6 жовт.;
- Дорошенко Д. Пам’яті П. Я. Дорошенка // Стара Україна. Л., 1924. Кн. 7–8.
Завантажити статтю
Людина 
