Досвітній Олесь

Визначення і загальна характеристика

ДОСВІ́ТНІЙ Олесь (справж. — Скрипаль-Міщенко Олександр Федорович; 27. 10(08. 11). 1891, м. Вовчанськ, нині Харків. обл. — 03. 03. 1934, Харків) — письменник. Екстерном закін. г-зію, 1912 вступив на фіз.-мат. факультет С.-Петербур. університету, звідки був виключений як актив. учасник рев. руху. 1914 мобілізов. в армію, брав участь у 1-й світ. війні, за рев. агітацію засудж. до страти, однак утік за кордон. Жив у Китаї, США, Японії. 1918 повернувся в Україну, за дорученням Харків. ревкому проводив агітац. роботу. 1919 вступив до КП(б)У, працював у Тимчас. комітеті КП Сх. Галичини і Буковини, очолював прес. бюро партії та ред. її друк. органу — г. «Галицький комуніст» (Київ). Згодом за пропагандист. роботу в Галичині ув’язн. на 8 місяців у Варшав. тюрмі, звільн. за обміном в’язнями. На поч. 20-х рр. працював у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) політкомісаром і гол. ред. літ.-агітац. поїзда «Більшовик», редагував г. «Хліб і залізо», «Большевик в пути», «Селянська правда», «Зірка». Від 1924 — у Харкові. Очолював сценар. відділ Всеукр. фотокіноуправління, Укр. товариство драматургів і композиторів (від 1927). Дебютував кн. новел «Розкаяння. Яка віра краща?» (Х., 1920). Належав до літ. організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Оповідання, фейлетони, літ.-крит. статті, уривки з романів та повістей друкував у ж. «ВАПЛІТЕ», «Червоний шлях», «Літературний ярмарок», «Шквал» та ін. Автор зб. новел і оповідань «Тюнгуй» (Червонодніпровськ, 1924; рос. перекл. — Ленінград, 1926), «На чужині», «Чия віра краща?» (обидві — Х., 1925), «Піймав», «Сірко» (обидві — Х.; О., 1930), «Постаті» (Х., 1930); романів «Американці» (перша публікація — в ж. «Червоний шлях», 1923, № 8; 1924, № 1–2, 7; окреме вид. — 1925; рос. перекл. — 1927), «Гюлле», «Хто?» (обидва — 1927), «Кварцит» (1932); повістей «Алай» (1927), «Нас було троє» (1929; усі — Харків). За його кінороманом «Провокатор» (ж. «Всесвіт», 1926, № 19) знято однойм. фільм (1927, реж. В. Турін, Ялтин. кіностудія Всеукр. фотокіноуправління). Від 1926 Д. — один із найближчих однодумців М. Хвильового у ВАПЛІТЕ, звідки на вимогу ЦК КП(б)У за націоналіст. ухил був виключений разом з ним і М. Яловим. 19 грудня 1933 заарешт., 23 лютого 1934 за звинуваченням у приналежності до укр. контррев. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1955.

Завантажити статтю