Дошкільний вік

ДОШКІ́ЛЬНИЙ ВІК — період життя дитини від трьох до шести (семи) років. Роз­різняють молодший (3–5 р.) і старший (5–6 р.) Д. в. У молодшому Д. в. триває роз­виток систем організму, зро­стає маса тіла, сила і праце­здатність мʼязів, удосконалюються ко­ординація рухів, орієнтува­н­ня у просторі, інтенсифікуються моторні функції, що потребує значно більшої рухової активності. Серед ново­утворень цього періоду — елементарна цілісна картина світу, від­кри­т­тя влас. внутр. світу, цілеспрямована поведінка та емоц. й інтелект. перед­баче­н­ня, опанува­н­ня правилами поведінки у су­спільстві, морал. почу­т­тя, най­простіші форми творчості. На поч. молодшого Д. в. виникають перед­умови соц. ситуації роз­витку, коли дитина виходить за межі вузького сімей. кола і налагоджує від­носини зі світом сторон­ніх людей, що й складає її осн. жит­тєвий контекст. У спілкуван­ні з дорослими вона від спільної предмет. діяльності пере­ходить до пі­знавальної. Упродовж молодшого Д. в. активно роз­вивається сюжетно-рольова гра (моделюва­н­ня світу дорослих), по­ступово, оволодіваючи ігровими діями, рольовою поведінкою, дитина ускладнює зміст гри, роз­ширює сюжетні лінії, збільшує кількість учасників, активно за­стосовує предмети-замін­ники, її досвід збагачується пере­жива­н­нями радості спілкува­н­ня з однолітками та здатністю до самови­значе­н­ня. У старшому Д. в. завершується формува­н­ня скелета, зростають силові показники, удосконалюється ко­ординація різних мʼязових груп, формується по­става. В емоц.-вольовій сфері виникають при­йоми саморегуляції, способи самост. поведінки, почу­т­тя обовʼязку та від­повід­альності, домінує ініціативність дій, активно проявляється здатність до повноцін. спілкува­н­ня, зʼявляється вмі­н­ня під­порядковувати свої дії словесно сформульов. зав­да­н­ням, хоча вольова організація поведінки залишається недосконалою. Дитина старшого Д. в. ще не здатна до тривалих зусиль і часто діє імпульсивно, під впливом без­посередньо сприйнятої ситуації вирішує внутр. зав­да­н­ня свого роз­витку, які полягають у створен­ні емоційно забарвленої картини навколиш. світу, самого себе та свого місця у світі; по­ступово поряд з елементар. емоціями зароджуються вищі морал., естет. та інтелект. почу­т­тя, інтенсивно роз­вивається воля, предметом уваги стає світ соц. від­носин, до якого дитина прагне потрапити. Важливою характеристикою соц. ситуації роз­витку є стабілізація взаємин з однолітками, створе­н­ня т. зв. дит. су­спільства. Не­співпа­да­н­ня реал. можливостей і прагне­н­ня долучитися до про­блем дорослих діти компенсують моделюва­н­ням бажаних від­носин у сюжетно-рольовій грі, яка стає провід. діяльністю. Зміст ігор дедалі більше на­ближається до жит­тєвого контекс­ту, урізноманітнюються способи сюжетобудува­н­ня, зро­стає здатність дитини до самоорганізації, планува­н­ня, здійсне­н­ня контрол.-оцін. дій, що формує соц. якості особистості. На­прикінці Д. в. дитина здатна керувати своєю поведінкою, спираючись на внутр. мовле­н­ня та розум. дії, — яскраво виражена саморегуляція є свідче­н­ням до­шкіл. роз­витку та кризою 6-ти (7-ми) р. Сучасні зна­н­ня теор. основ до­шкільної освіти перед­бачають ви­значе­н­ня збалансов. структури Д. в., оскільки паспорт. вік не може слугувати надійним критерієм для встановле­н­ня реал. рівня роз­витку, тобто важливо виявляти звʼязок часових рубежів із закономірностями роз­витку дитини. Роз­поділ дітей за сукупною характеристикою їхнього паспорт., фіз., псих., психол. і соц. віків працює на принцип природодоцільності.

Завантажити статтю