Драгомиров Абрам Михайлович

ДРАГОМИ́РОВ Абрам Михайлович (21. 09. 1868, С.-Петербург — 09. 12. 1955, побл. Парижа) — військовик. Син М. Драгомирова. Генерал від кавалерії (1916). Закін. Пажес. корпус (1887), Микол. академію Генштабу (1893). Під час 1-ї світової війни — командир зведеного кавалерій. корпусу, 9-го армій. корпусу (від 1915), командувач 5-ї армії (від 1916), головнокомандувач Пн. фронту (квітень–червень 1917). Після відставки виїхав на Дон, де займався формуванням Добровол. армії. Від вересня 1918 — голова Надзвич. наради (фактично уряду) при штабі А. Денікіна; 1919 — командувач військами у р-ні Харкова і групи військ Київ. напрямку; 1920 — генерал для особливих доручень у штабі П. Врангеля. Восени 1920 емігрував до Туреччини, згодом мешкав у Сербії, Австрії, Франції. У роки 2-ї світової війни підтримував генерала А. Власова.

С. М. Бушак