Драгомиров Михайло Іванович

Визначення і загальна характеристика

ДРАГОМИ́РОВ Михайло Іванович (08(20). 11. 1830, побл. м. Конотоп Черніг. губ., нині Сум. обл. — 15(28). 10. 1905, м. Конотоп) — військовик. Батько А. Драгомирова. Походив із старовин. козацько-старшин. роду Драгомирецьких. У рос. армії від 1849. Військ. освіту здобув у С.-Петербур. дворян. полку й Академії Генштабу (закін. 1856). Стажувався при штабах сардин. (1859) і прус. (1866) армій під час ведення ними бойових дій. Від 1869 — начштабу Київ. військ. округу; від 1873 — командир 14-ї піхот. дивізії, на чолі якої у ході рос.-турец. війни 1877–78 відзначився під час форсування Дунаю (у серпні 1877 важко поранений на Шипкин. перевалі); 1878–89 — нач. Академії Генштабу; 1889–1903 — командувач військами Київ. військ. округу, водночас 1897–1903 — київ., поділ. і волин. генерал-губернатор; від 1903 — чл. Держ. ради. Досліджував питання військ. педагогіки, зокрема вважав, що бойовий дух армії залежить насамперед від морал. якостей солдат і офіцерів; вимагав дотримання в армії законності, дисципліни, свідомого ставлення до виконання обов’язків. Разом з тим недооцінював роль нової військ. техніки та вдосконалення зброї. Автор «Учебника тактики» (С.-Петербург, 1879), який протягом 20-ти р. залишався осн. навч. посібником у цій галузі (1956 у Москві видані «Избранные труды» Д.). Під час перебування у Києві сприяв розвиткові укр. культури, допомагав діяльності укр. театру та книгодрукуванню, підтримував дружні стосунки з В. Антоновичем, П. Житецьким, співпрацював у ж. «Киевская старина». Для потреб Генштабу використав перші геогр. і археол. карти України (Київщина та Волинь), укладені В. Антоновичем. Став прототипом образу кошового отамана І. Сірка для картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891). У Конотопі його ім’ям названо вулицю, 1992 встановлено пам’ятник (скульптор Б. Довгань).

Завантажити статтю