Дейко Марія Олексіївна

ДЕ́ЙКО Марія Олексіївна (14. 10. 1889, містечко Паричі Волин. губ., нині Білорусь — 30. 04. 1969, м. Мельбурн, Австралія) — мово­знавець, педагог, культурно-освітня діячка. Закін. Полтав. дівочий ін­ститут, навч. на Вищих жін. курсах в С.-Петербурзі та на філол. факультеті Сорбон­ни в Парижі (1912–14). Повернувшись до Полтави, викладала франц. мову в Агрокооп. технікумі та Полтав. філії Харків. університету, де спілкувалася з видат. діячами освіти В. Щепотьєвим, Г. Ващенком та ін. 1920 заарешт., увʼязнена. Через пів­року звільнена завдяки втручан­ню В. Короленка. Від 1928 — у Харкові: працювала деканом франц. факультету та завідувач кафедри роман. філології, від 1935 — завідувач кафедри методики викла­да­н­ня Пед. ін­ституту іноз. мов. Друкувала стат­ті в моск. ж. «Иностран­ный язык», пере­кладала з франц. і рос. мов для укр. видавництв. 1939 закін. роботу над шкіл. під­ручником для ви­вче­н­ня франц. мови «Чотири пори року». Від 1944 — на еміграції у Німеч­чині, викладала франц. мову в укр. гімназії м. Ашаф­фенбурґ. Від 1949 — в Австралії. Працювала в Рідній школі (Мельбурн), організувала суботню школу для укр. дітей (1960-і рр.). Уклала низку шкіл. під­ручників: «Рідний край» (1965), «Волошки» (Лондон, 1967), «Про що тирса шелестіла», «Рідне слово» (обидва — 1969), «Євшан-зілля» (1970; усі — Мельбурн), «Буквар» (7-е вид. — 2001), де опублікувала вірші й оповіда­н­ня укр. письмен­ників, мовні та граматичні вправи, а також власні твори на виховні теми. Їх використовували в школах укр. діаспори Австралії, Канади, Бельгії, США, Великої Британії. Видала дит. зб. «“Оля Пере­візниківна” та інші пʼєси» (Мельбурн, 1957), до якої вві­йшли пʼєси «Веселий злодій», «Галочка», «Хитрий Микита». Низку творів на­друкувала в альманасі «Новий обрій» (Мельбурн), зокрема спогади «З минулого» (1960, ч. 2) — роз­повідь про Полтаву та її видат. мешканців. Разом із сином під­готувала укр.-англ. та англ.-укр. словники, опубл. після її смерті (Мельбурн, 1979). Почес. чл. Укр. центр. шкіл. ради Австралії та чл. Про­грамно-метод. комісії цієї Ради.

Завантажити статтю