Дейко Марія Олексіївна

Визначення і загальна характеристика

ДЕ́ЙКО Марія Олексіївна (14. 10. 1889, містечко Паричі Волин. губ., нині Білорусь — 30. 04. 1969, м. Мельбурн, Австралія) — мовознавець, педагог, культурно-освітня діячка. Закін. Полтав. дівочий інститут, навч. на Вищих жін. курсах в С.-Петербурзі та на філол. факультеті Сорбонни в Парижі (1912–14). Повернувшись до Полтави, викладала франц. мову в Агрокооп. технікумі та Полтав. філії Харків. університету, де спілкувалася з видат. діячами освіти В. Щепотьєвим, Г. Ващенком та ін. 1920 заарешт., ув’язнена. Через півроку звільнена завдяки втручанню В. Короленка. Від 1928 — у Харкові: працювала деканом франц. факультету та завідувач кафедри роман. філології, від 1935 — завідувач кафедри методики викладання Пед. інституту іноз. мов. Друкувала статті в моск. ж. «Иностранный язык», перекладала з франц. і рос. мов для укр. видавництв. 1939 закін. роботу над шкіл. підручником для вивчення франц. мови «Чотири пори року». Від 1944 — на еміграції у Німеччині, викладала франц. мову в укр. гімназії м. Ашаффенбурґ. Від 1949 — в Австралії. Працювала в Рідній школі (Мельбурн), організувала суботню школу для укр. дітей (1960-і рр.). Уклала низку шкіл. підручників: «Рідний край» (1965), «Волошки» (Лондон, 1967), «Про що тирса шелестіла», «Рідне слово» (обидва — 1969), «Євшан-зілля» (1970; усі — Мельбурн), «Буквар» (7-е вид. — 2001), де опублікувала вірші й оповідання укр. письменників, мовні та граматичні вправи, а також власні твори на виховні теми. Їх використовували в школах укр. діаспори Австралії, Канади, Бельгії, США, Великої Британії. Видала дит. зб. «“Оля Перевізниківна” та інші п’єси» (Мельбурн, 1957), до якої ввійшли п’єси «Веселий злодій», «Галочка», «Хитрий Микита». Низку творів надрукувала в альманасі «Новий обрій» (Мельбурн), зокрема спогади «З минулого» (1960, ч. 2) — розповідь про Полтаву та її видат. мешканців. Разом із сином підготувала укр.-англ. та англ.-укр. словники, опубл. після її смерті (Мельбурн, 1979). Почес. чл. Укр. центр. шкіл. ради Австралії та чл. Програмно-метод. комісії цієї Ради.

Завантажити статтю