Дейч Олександр Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ДЕЙЧ Олександр Йосипович (псевд.: Альде, Аркансель, Протей, А. Осипов, А. Надеждин, Конрад Тихий, М. Зверев; 01(13). 05. 1893, Київ — 08. 04. 1972, Москва) — письмен­ник, літературо­знавець, критик, пере­кладач. Син Йосипа, чоловік Євгенії Дейчів. Доктор філологічних наук (1945) і мистецтво­знавства (1959), професор (1922). Член СП СРСР (1934). Закін. істор.-філол. факультет Університету св. Володимира у Києві (романо-герман. від­діл., 1917), де й викладав. Від 1922 — проф. Муз.-драм. ін­ституту, Театр. академії, викл. Студії Леся Курбаса у Києві. Дебютував рос. пере­кладом «Бал­лады Редингской тюрьмы» О. Вайлда (К., 1910); цикл віршів Д. опубл. в ж. «Любовь к трем апельсинам» (1915, № 1–3). Від 1925 мешкав у Москві. Очолював іноз. від­діл ред. ж. «Огонек» (1925–39) і «Прожектор» (1926–37), працював також у ж. «Revue de Moscou» та г. «Le Journal de Moscou». 1938–40 — викладач історії зх.-європ. театру й літ-ри Моск. університету, Держ. ін­ституту театр. мистецтва, Студії Театру ім. Ленін. комсомолу; 1941–43 — у Середньоазій. університеті (Ташкент). Від 1944 очолював ред. літ-р народів СРСР у Держлітвидаві (Москва), де за без­посеред. участі Д. ви­йшли рос. вид. творів Т. Шевченка (обидва — у 5-ти т.), Лесі Українки (у 3-х і 4-х т.), М. Коцюбинського (у 4-х т.), Панаса Мирного (у 4-х т.), однотомні вид. творів С. Васильченка, О. Кобилянської, Т. Бордуляка, збірки М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, В. Сосюри, Л. Первомайського, Г. Косинки та ін. Спів­працював із пере­кладачами при вид. творів Т. Шевченка нім. (Москва, 1951; 1953) та франц. (Париж, 1964; перед­мова — Д. і М. Рильського) мовами. Автор числен. праць про зх.-європ. літературу і театр: «Тип Дон-Жуана в мировой литературе» (1911), «Миф о Прометее» (1912), «История доктора Фауста» (1913), «Сказание о Тангейзере» (1914; усі — «Нива. Ежемесячные литературные и на­учные приложения», С.-Петербург), кн. «Беранже» (1932), «Генрих Гейне», «Свифт» (обидві — 1933), «Тальма» (1934; 1973), «Судьбы поэтов. Гельдерлин, Клейст, Гейне» (1968; 1974; 1987; усі — Москва) та ін. Досліджував укр. літературу і мистецтво. Залишилися наук. роз­відки та спогади Д. про М. Рильського, П. Тичину, Леся Курбаса, М. Садовського, М. Заньковецьку, про театр. життя Києва. Пере­клав низку творів укр. письмен­ників.

Пр.: Драматургія України. Х., 1928; Тарас Шевченко. Москва, 1939; Леся Українка: Крит.-біогр. нарис. К., 1953 (рос. перекл. — Москва, 1954); Тарас Григорович Шевченко: Літ. порт­рет. К., 1958; Ломикамень: Повесть о Лесе Украинке. Москва, 1962; 1971; Голос памяти. Москва, 1966; День нынешний и день минувший. Москва, 1969; 1985; Дыхание времени: Статьи, порт­реты, очерки. Москва, 1974; Дорогою дружби: Стат­ті. Порт­рети. Нариси. К., 1977; По ступеням времени: Воспоминания и статьи. К., 1988.

Літ.: Танюк Л. Талант любить и понимать // Дружба народов. 1978. № 7; Драч І. Олександр Дейч і українська культура // Духовний меч. К., 1988; Листи М. Рильського до О. Дейча // Рильський М. Зі­бра­н­ня творів. К., 1990. Т. 20; Дун О. Кнут Гамсун і Олександр Дейч // Всесвіт. 1992. № 10; Мовчан П. Формула доброти // ЛУ. 1993, 27 трав.; Козловський І. Нетлін­ність // КіЖ. 1993, 12 черв.; Кочур Г. «Все идет, все проходит…» // Ренес­санс. 1993. № 2; Дун А. Дейчевская волна // Там само. 2003. № 2; Череватенко Л. Великий трудівник // Слово Просвіти. 2003. Ч. 20; Дейч Є. Дейч Олександр Йосипович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.

Л. Є. Дробʼязко

Завантажити статтю