Декерменджі Михайло Дмитрович

ДЕКЕ́РМЕНДЖІ Михайло Дмитрович (27. 01. 1922, с. Максимівка, нині Мар’їн. р-ну Донец. обл. — 24. 05. 1971, Київ) — скульптор. Батько Л. Декерменджі. Член СХУ (1950). Закін. Київський художній інститут (1950; викл. М. Лисенко). Учасник респ. та всесоюз. мистецьких виставок від 1949. Працював у галузях монум. пластики, станк. скульптури. Майстерно володів твердими і пластич. матеріалами. Для Д. характерна широка артист. манера ліплення, реаліст. трактування форми. Співпрацював з А. Шапраном та М. Красотіним. Роботи зберігаються в НХМ, Полтав. літ.-мемор. музеї В. Короленка, Донец., Полтав., Харків. ХМ, Кіровогр., Луган., Херсон., Донец. краєзнав. музеях.

Тв.: «Механізатор» (1952), «Старий Донбас» (1957), проект пам’ятника В. Короленку для Полтави (1961), надгроб. пам’ятник Остапу Вишні у Києві (1963), «У солдатах» (1964, співавт.), «Б. Хмельницький» (1967), «В. Ленін» (1971).

Літ.: Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. К., 2006.

С. М. Бушак

Основні твори

«Механізатор» (1952), «Старий Донбас» (1957), проект пам’ятника В. Короленку для Полтави (1961), надгроб. пам’ятник Остапу Вишні у Києві (1963), «У солдатах» (1964, співавт.), «Б. Хмельницький» (1967), «В. Ленін» (1971).