ДЕЛІМІТА́ЦІЯ КОРДО́НІВ (від лат. delimitatio — встановле­н­ня кордонів) — ви­значе­н­ня місце­знаходже­н­ня та напрямку державного кордону, узгодженого сусідніми країнами. Д. к. фіксують у від­повід. угодах, що містять, як правило, доклад. опис проходже­н­ня лінії кордону на місцевості та геогр. карту, на яку наносять ви­значену лінію кордону. На основі Д. к. проводять демаркацію кордонів. Після проголоше­н­ня незалежності України у повному обсязі здійснене договірно-правове оформле­н­ня держ. кордонів з Польщею (1992–93), Угорщиною (1993–95), Словач­чиною (1993) та Румунією (1997). Делімітація укр.-білорус. держ. кордону узгоджена протягом 1993–97, укр.-рос. — 2003–04. У 1994 оформлене правона­ступництво України стосовно кордону континентал. шельфу і виключ. (мор.) екон. зони, встановленої угодами про роз­межува­н­ня континентал. шельфу в Чорному морі між колиш. СРСР і Туреч­чиною.