Демарін Ігор Борисович
ДЕМА́РІН Ігор Борисович (22. 10. 1959, м. Ізюм Харків. обл.) — композитор, естрадний співак. Заслужений артист УРСР (1988). Ґран-Прі Всесоюз. конкурсу країн соціаліст. співдружності «Ялта–88», лауреат Міжнар. конкурсу «Сходинка до Парнасу» (1992), дипломант Всесоюз. конкурсу естрад. пісні в м. Юрмала (Латвія, 1986), Міжнар. конкурсу естрад. пісні в м. Сопот (Польща, 1989). Закін. Київську консерваторію (1988; кл. композиції Л. Колодуба). Від 1990 живе у Москві. Пісні Д. — у реперту-арі В. Леонтьєва, Й. Кобзона, Ф. Кіркорова, І. Аллегрової, Л. Вайкуле, Л. Доліної, Т. Ґвардцетелі, гурту «Лісоповал». Записав компакт-диск «Аплодисменти…» (1999).
Додаткові відомості
- Основні твори
- моноопера «Дзеркала», опера «Сага про солдата» (1991), рок-опера «Парфумер» (за романом П. Зюскінда, лібрето Ю. Рибчинського, 2007), композиція «12 монологів, підслуханих у натовпі» на сл. С. Кірсанова; естрадні пісні на сл. Ю. Рогози «Фокусник», «Джордано», «Білий танець», «Балада про солдата», на сл. Ю. Рибчинського — «Конвой», «Я не можу розстатися».
Рекомендована література
- Швачко Т. Чи засяють нові зірки? // Музика. 1988. № 6;
- «Хочу залишитись самим собою» // Там само. 1994. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
