КРОТЕ́ВИЧ Костянтин Максимович (18. 06. 1872, с. Журавка Звенигородського пов. Київської губ., нині Городищенського р-ну Черкаської обл. — після 1931) — церковний діяч УАПЦ. Закінчив Харківську духовну семінарію, юридичний факультет Університету св. Володимира у Києві. Працював суд­дею Полтавського окружного суду. Очолював правниче товариство у Полтаві. Брав участь у діяльності полтавської «Просвіти» та Церковного братства. У квітні 1921 висвячений на священика, 29 травня того ж року під­вищений до сану протоієрея. 1922 обраний єпис­копом Полтавським, 1924 кілька місяців очолював Житомирську єпархію, згодом — архі­єпис­коп Він­ницький. 1925–26 пере­бував у Казах­стані. На Соборі УАПЦ 17 жовтня 1927 ви­ступив із критичною оцінкою діяльності митрополита Василя(Лип­ківського), що викликало не­вдоволе­н­ня в церковному середовищі. Опинившись в ізоляції, К. змушений покинути Поді­л­ля й пере­йти до Лубенської округи, де, як і по всій Україні, тим часом все частіше від­бувалися ареш­ти священиків. Спроби К. апелювати до влади про захист духівництва були без­результат­ними. 8 жовтня 1929 заарештований за звинуваче­н­ням у контр­революційній діяльності, але за недо­статністю доказів справу закрито. Подальша доля неві­дома. Автор статей «До пита­н­ня про релігію Христа» // «Церква й життя», 1927, частина 4; «До ідеології Української Автокефальної Православ­ної Церкви» // Там само, 1928, частина 1(6).