Кротевич Костянтин Максимович

КРОТЕ́ВИЧ Костянтин Максимович (18. 06. 1872, с. Журавка Звенигород. пов. Київ. губ., нині Городищен. р-ну Черкас. обл. — після 1931) — церковний діяч УАПЦ. Закін. Харків. духовну семінарію, юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві. Працював суддею Полтав. окруж. суду. Очолював правниче товариство у Полтаві. Брав участь у діяльності полтав. «Просвіти» та Церк. братства. У квітні 1921 висвяч. на священика, 29 травня того ж року підвищений до сану протоієрея. 1922 обраний єпископом Полтавським, 1924 кілька місяців очолював Житомирську єпархію, згодом — архієпископ Вінницький. 1925–26 перебував у Казахстані. На Соборі УАПЦ 17 жовтня 1927 виступив із критич. оцінкою діяльності митрополита Василя (Липківського), що викликало невдоволення в церк. середовищі. Опинившись в ізоляції, К. змушений покинути Поділля й перейти до Лубен. округи, де, як і по всій Україні, тим часом все частіше відбувалися арешти священиків. Спроби К. апелювати до влади про захист духівництва були безрезультатними. 8 жовтня 1929 заарешт. за звинуваченням у контррев. діяльності, але за недостатністю доказів справу закрито. Подальша доля невідома. Автор статей «До питання про релігію Христа» // «Церква й життя», 1927, ч. 4; «До ідеології Української Автокефальної Православної Церкви» // Там само, 1928, ч. 1(6).

Літ.: Зінченко А. Ієрархи Української церкви: митрополит Микола Борецький, архієпископ Костянтин Кротевич, митрополит Іван Павловський. К., 2003.

А. Л. Зінченко