КРОХМА́ЛЬ Віктор Микола­йович (псевдоніми: Второв, Красавец, Фомин та ін.; 31. 10. 1873, Київ — 1933, Ленін­град, нині Санкт-Пе­тербург) — партійний діяч. Від 1891 на­вчався в Університеті св. Володимира у Києві. 1896 заарештований, за звинуваче­н­ням у членстві у нелегальних студентських гуртках засланий на 3 років в Уфимську губернію (нині Башкорто­стан, РФ), де вступив до РСДРП і по­зна­йомився з В. Леніним. Від 1900 — один із керівників Київського комітету РСДРП, агент газети «Искра» в Києві. 9 лютого 1902 заарештований, 18 серп­ня того ж року втік із вʼязниці та ви­їхав за кордон. Делегат 2-го зʼ­їзду РСДРП (1903), після якого при­єд­нався до меншовиків і повернувся до Росії. 1904 за­арештований у м. Вільно (нині Вільнюс) і засуджений до 8-ми років засла­н­ня, однак по дорозі втік. Кооптований меншовиками у ЦК РСДРП. На початку 1905 заарештований у Москві, у жовтні того ж року звільнений за амністією. Учасник грудневого збройного пов­ста­н­ня 1905 у Москві. На Обʼ­єд­навчому зʼ­їзді РСДРП у Стокгольмі (1906) обраний членом ЦК. Екс­терном закінчив Харківський університет (1908), уві­йшов до складу Санкт-Пе­тербурзької присяжної адвокатури. Після Лютневої революції 1917 — член Над­звичайної слідчої комісії Тим­часів уряду з роз­слідува­н­ня протизакон­них дій царського уряду та ін. Після Над­звичайного зʼ­їзду партії мен­шовиків на­прикінці 1917 на знак протесту проти ріше­н­ня про спів­працю з більшовиками ви­­йшов із ЦК і припинив політичну діяльність. Працював юрисконсультом. 1922 включений у скла­дений ВЧК список осіб, які під­лягали виселен­ню з Петро­града (нині Санкт-Пе­тербург), але зумів пере­конати Ф. Дзержинського у лояльності до радянської влади. Від 1930 — на пенсії за станом здо­­ровʼя.