Крохмаль Віктор Миколайович

Визначення і загальна характеристика

КРОХМА́ЛЬ Віктор Миколайович (псевд.: Второв, Красавец, Фомин та ін.; 31. 10. 1873, Київ — 1933, Ленінград, нині С.-Пе­тербург) — партійний діяч. Від 1891 навч. в Університеті св. Володимира у Києві. 1896 заарешт., за звинуваченням у членстві у нелегал. студент. гуртках засланий на 3 р. в Уфим. губ. (нині Башкортостан, РФ), де вступив до РСДРП і познайомився з В. Леніним. Від 1900 — один із кер. Київ. комітету РСДРП, агент г. «Искра» в Києві. 9 лютого 1902 заарешт., 18 серп­ня того ж року втік із в’язниці та виїхав за кордон. Делегат 2-го з’їзду РСДРП (1903), після якого приєднався до меншовиків і повернувся до Росії. 1904 за­арешт. у м. Вільно (нині Вільнюс) і засудж. до 8-ми р. заслання, однак по дорозі втік. Кооптований меншовиками у ЦК РСДРП. На поч. 1905 заарешт. у Москві, у жовтні того ж року звільнений за амністією. Учасник грудневого зброй. повстання 1905 у Москві. На Об’єднав. з’їзді РСДРП у Стокгольмі (1906) обраний чл. ЦК. Екстерном закін. Харків. університет (1908), увійшов до складу С.-Пе­тербур. присяж. адвокату­ри. Після Лютн. революції 1917 — чл. Надзвич. слідчої комісії Тим­час. уряду з розслідування протизакон. дій цар. уряду та ін. Після Надзвич. з’їзду партії мен­шовиків наприкінці 1917 на знак протесту проти рішення про співпрацю з більшовиками ви­йшов із ЦК і припинив політ. діяльність. Працював юрисконсультом. 1922 включений у скла­дений ВЧК список осіб, які підлягали виселенню з Петрограда (нині С.-Пе­тербург), але зумів переконати Ф. Дзержинського у лояльності до рад. вла­ди. Від 1930 — на пенсії за станом здо­­ров’я.

Завантажити статтю