Дем’янчук Василь Климентійович
ДЕМ’ЯНЧУ́К Василь Климентійович (13. 01. 1897, с. Надвірна, нині місто Івано-Фр. обл. — 28. 11. 1938, м. Медвєж’єгорськ, Карелія, РФ) — мовознавець. Закін. Київ. ІНО (1922). Працював у ВУАН 1919–29: від 1927 — старший науковий співробітник Комісії історії української мови; одночасно 1926–29 — викладач української мови та порівнял. граматики слов’ян. мов у Київ. ІНО. Дис. на здобуття ступ. канд. н. захистив після закінчення аспірантури 1928 і видав того ж року під назвою «Морфологія українських грамот ХІV і першої половини ХV віку». Знав усі слов’ян., нім. і франц. мови. Досліджував питання історії української мови та діалектології. Разом із А. Кримським (своїм учителем) уклав «Хрестоматію з пам’ятників старо-українщини 11–18 вв.» (1924). Автор низки рец. на праці П. Бузука, Б. Кобилянського, К. Німчинова, І. Шаровольського та ін. Репрес. 1929, безпідставно засудж. до 5-ти р. Заарешт. і засланий на північ, де після звільнення працював вільнонайманим на буд-ві Біломоро-Балт. каналу. 1937 засудж. повторно до розстрілу. Реабіліт. 1957. Автор дослідж., опубл. у «Зап. Істор.-філол. відділу УАН» — «Гнат (Ватрослав) Ягич (Короткий нарис його життя й наук. діяльності)» (1923, кн. 4), «До правопису слов’янських прізвищ», «До історії обрання Вол. Гнатюка в академіки» (обидва — 1927, кн. 10), «До характеристики гуцульського говору» (1928, кн. 19), «З приводу відповіді проф. Бузука на рецензію (про його книгу “Нарис історії української мови”)» (1929, кн. 23); «Бібліографічний огляд української діалектології за роки 1914–27» // «Укр. діалектол. зб.» (1928, кн. 1; усі — Київ).
Рекомендована література
- Жовтобрюх М. А. Василь Климентійович Дем’янчук // Мовознавство. 1972. № 1;
- Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75, 1930–2005: Мат. до історії. К., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
