Денисенко Василь Семенович

ДЕНИСЕ́НКО Василь Семенович (22. 03 (03. 04). 1896, містечко Великий Токмак Бердян. пов. Таврій. губ., нині м. Токмак Запоріз. обл. — 04. 08. 1964, Київ) — етнограф, історик. Кандидат історичних наук (1930). Учень М. Грушевського. Навч. 1918–20 на слов’яноукр. відділі істор.-філол. факультету Укр. університету (м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл.), після його реорганізації 1921–23 — на літ.-лінгвіст. циклі факультету профосвіти Київ. ІНО та етнол. факультеті Київ. археол. інституту (не закін. через ліквідацію Інституту). Одночасно — викладач української мови і літ-ри у київ. школах, на робітфаках, українознав. курсах. У структурі ВУАН: 1927–30 — асп. відділу первіс. культури Н.-д. каф. історії України; 1930–33 — асист., н. с. Культурно-істор. комісії, Інституту матеріал. культури. Звільн. 1933. Рятуючись від репресій, виїхав до РФ: 1934–36 — зав. краєзнав. пункту Казим. культбази (нині Ханти-Мансій. автоном. округ); 1936–39 — у складі Казим. експедиції; 1939–44 — директор Ямало-Ненец. окруж. (Заполяр.) музею (м. Салехард). 1944–47 — старший науковий співробітник, 1945–46 — вчений секр. ІМФЕ АН УРСР; 1947–48 — в Інституті худож. промисловості Академії архітектури УРСР; 1948–49 — директор, ст. н. с. Тувин. краєзнав. музею (м. Кизил, РФ); 1949–50 — старший науковий співробітник Микол. істор. музею; 1950–52 — ст. лаборант Київ. університету. Досліджував укр. похоронну та весіл. обрядовість, матер. і духовну культуру ханти, ненців та комі, розробив низку програм етногр. досліджень. Автор низки наук. праць та крит. статей, опубл. переважно у наук. щорічнику «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», що виходив у Києві за ред. К. Грушевської, серед них: «Zwyczaje pogrzebowe ludu polskiego A.Fischer» (1926, вип. 1, 2), «P. Bogatyrev. Les jeux dans les rites funèbres en Russie Subcarpatique» (1927, вип. 3), «“Шлюбний ритуал та обряди на Україні” Хв. К. Вовка у першій — болгарській і другій — французькій редакції» та «А. Шлюбські. Матеріяли да вывучэньня фольклёру і мовы Віцебшчыны» (обидві — 1928, вип. 2–3), «А. П. Ковалівський. Картографічний метод в етнології» та «П. Богатырев. К вопросу об этнологической географии» (обидві — 1930, вип. 2), кн. «На далекій півночі» (К., 1957).

Рекомендована література

1. Юркова О. Київська історична школа М. С. Грушевського: Долі науковців // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1998. № 1/2;
   Google Scholar Internet
2. Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). К., 2006.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю