Денисенко Григорій Павлович
ДЕНИСЕ́НКО Григорій Павлович (09. 03. 1925, с. Олешня Добрян., нині Ріпкин. р-ну Черніг. обл. — 02. 08. 2002, м. Васильків Київ. обл.) — майстер художньої кераміки. Батько Л. Денисенко-Єременко. Заслужений майстер народної творчості України (1996). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Премія ім. Д. Щербаківського (1996). Учасник 2-ї світової війни. Член НСХУ (1988), НСМНМУ (1991; секр. великої ради, 1991–2002). Навч. у Харків. худож. училищі (1940). Працював на Васильків. майолік. заводі (1947–85): нач. модел. цеху, скульптором, зав. худож.-експерим. лаб.; від 1983 — керівник високотех. гончар. підприємства із сучас. технологією у с. Олешня. Учасник всеукр. мистецьких виставок від 1953. Персон. — у Чернігові (1984, 1994, 2000), Києві (1996). Зробив вагомий внесок у розвиток формотворення та розпису гончар. виробів, виготовлення малої пластики. У співавт. із В. Прядкою виконав кілька монум. панно для бенкет. зали Нац. палацу «Україна» (Київ, 1994–98). Вироби зберігаються у Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., МУНДМ, Музеї нар. архітектури та побуту України (Київ), Черніг. істор. музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- декор. вази — «Ювілейна», «Києве мій» (обидві — 1982), «Буйноцвіт», «Засвіт встали козаченьки» (обидві — 1995), «Солоха» (1996); декор. тарелі — «Двобій» (1993), «Козацька доля» (1998); чай. сервіз «Майоліковий» (1994); камін «Історія України» (1995); посудина для напоїв «Лев» (1995); набори посуду — «На щастя, на здоров’я» (1995), «Лісова пісня», «Тополя», «Сонячний», «Надвечір’я», «Серпневий вечір» (усі — 1998–99); декор. панно «Київська Русь» (1997); куманці — «Святковий», «Щедрий», «На добре здоров’я», «В Олешнянському лісі» (усі — 1998); декор. посудина «Симпатичний лев» (1998); керам. ікони — «Божа Матір», «Св. Миколай» (обидві — 1998).
Рекомендована література
- Денисенко Григорій. В ім’я краси // Нар. мистецтво. 2000. № 1–2;
- Онищенко В. Гончарський подвижник // Укр. керамол. журн. 2002. № 4.