Денисенко Іван Васильович
ДЕНИСЕ́НКО Іван Васильович (03. 09. 1983, м. Васильків Київ. обл. — 05. 09. 2017, Таллінн) — живописець, графік. Онук М. Денисенка. Закін. Нац. академію образотвор. мистецтва і архітектури (Київ, 2007; майстерня В. Забашти). Учасник обл., всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, пленерів від 1998. Персон. — у Василькові (2003, 2005), Києві (2008). На творчій роботі. Створював пейзажі, натюрморти, жанр. сцени із життя селян. Передавав настрій довкілля через мерехтіння світла, повітря, яке поглинало і розчиняло у собі барви. У пейзажах акцентував увагу на повітр. перспективі, що надавало «пленер.» характеру його живопису. Поєднував холодні зелені та блакитні кольори з теплими відтінками брунатного й жовтого. Окремі полотна зберігаються у Черніг., Переяслав-Хмельн. (Київ. обл.) ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Стара хата» (2002), «Кафе» (2003), «Соняхи», «Вишневий цвіт» (обидва — 2004), «Верби над водою», «Сосни», «У загоні» (усі — 2005); живопис — «Липневий день» (2000), «Батько» (2002), «Грузинський натюрморт», «Вид на Андріївський узвіз», «Вечір. Річка Рось» (усі — 2003), «Найсмачніша абрикоса», «Бузок», «Дід і кози», «Барви осені» (усі — 2004), «Літній букет», «Соняшний день», «Бабуся й онучка», «Безмежний спокій», «Буйноцвіт» (усі — 2005), «Зимове сонце», «Собор св. Петра», «Васильків», «Нескошені трави» (усі — 2006), «Місяць на небі», «Виноградне поле» (обидва — 2007).
Рекомендована література
- Кавун О. «Зірко, зірко, вкажи мені стежку…» // Україна. 2001. № 4;
- Іван Денисенко // Художники України. 2006. № 18;
- Аполлонова Л. Первинність сприйняття // ОМ. 2007. № 1.
Фотоілюстрації
Людина 
