Денисенко Тарас Володимирович

ДЕНИСЕ́НКО Тарас Володимирович (23. 03. 1965, Київ — 07. 11. 2017, там само) — кіноактор. Син В. Денисенка та Н. Наум, брат О. Денисенка. Член НСКінУ (1988). Заслужений артист України (2000). Закінчив акторський факультет ВДІКу (1986; майстерня О. Баталова). Від 1985 — на Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (Київ). Зіграв головні ролі у стрічках «Які ж були ми молоді...» (Сашко, 1985, реж. М. Бєліков), «Квартирант» (1987, реж. О. Візир), «Кисневий голод» (Іван Білик, 1992, реж. А. Дончик; приз «За кращу чоловічу роль» Мкф у Салоніках, 1992), «Фучжоу» (Орест, 1993, реж. М. Іллєнко), «Будемо жити!» (1995, реж. Д. Томашпольський), «Юденкрайз, або Вічне колесо» (реж. В. Домбровський), «Острів любові: Заручини» (реж. О. Бійма; обидві — 1996), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 7–9 серії, реж. С. Клименко), «Поет і княжна» (Тарас Шевченко, 1999), «Американські черевики» (2001, реж. А. Яхніс).

Рекомендована література

1. Брюховецька Л. Тарас Денисенко: незахищена душа // Кіно-Театр. 1995. № 2;
   Google Scholar Internet
2. Кандинська В. Між природою і культурою // Там само. 2003. № 1;
   Google Scholar Internet
3. Її ж. Тарас Денисенко: «Конформісти не залишають сліду по собі...» // Там само.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю