Држевський Генріх Станіславович

Визначення і загальна характеристика

ДРЖЕ́ВСЬКИЙ Генріх Станіславович (21. 10. 1903, м. Дрогобич, нині Львів. обл. — 06. 02. 1980, Ашґабат) — композитор, диригент, педагог. Заслужений артист Турк­мен. РСР (1963). Член СК СРСР (1949). Закін. Харків. консерваторію (1931; кл. С. Богатирьова). Під час навч. 1926–31 очолював муз. частину Харків. екс­перим. театру малих форм «Веселий пролетар»; 1932–38 — концерт­мейстер у театрах і філармоніях Москви, Сталіно (нині Донецьк), Феодосії, Ялти, Харкова та ін. Від 1938 — в Ашґабаті: до 1958 працював концерт­мейстером, диригентом-хор­мейстером Респ. радіокомітету, водночас викладав диригува­н­ня та очолював диригент.-хор. від­діл і симф. оркестр у Турк­мен. муз. училищі; 1960–80 — декан муз. факультету Нар. університету культури. Серед учнів — засл. арт. Турк­мен. РСР М. Чариєв, засл. діяч мистецтв Турк­мен. РСР А. Ходжатов, чл. СК СРСР Ю. Мамедов. Автор перших у Турк­мені­стані творів для хору а капела.

Тв.: камерно-інструм. — Романс для струн. квартету, Сюїта на гуцул. теми, Транс­крипція на тему «Словацької польки» (усі — 1947), Концертна пʼєса (1950), Етюд, Марш (обидва — 1961) для фортепіано; Цикл для хору без су­проводу (1958, сл. Р. Сеїдова); во- кал.-симф. — ода «Прапороносці щас- тя» для тенора, баритона, баса і великого симф. оркестру (1949, сл. О. Бе- зименського), кантата «Головний тур- кменський канал» для мішаного хору і великого симф. оркестру (1950, сл. П. Нурбердиєва); пісні та романси — «Чекай мене» (1944, сл. К. Симонова), «Червоний галстук» (1949, сл. Г. Мух- тарова), «Ялинка» (1954, сл. Д. Ага- мамедова), «Я — прикордон­ник» (1962, сл. К. Сейтлієва).

Літ.: Жаворонков Б., Ларионов В. Кузница музыкальных кадров советского Турк­мени­стана. Ашхабад, 1980; Вони ж. Композиторы и музыковеды Турк­мени­стана. Ашхабад, 1982.

В. К. Созанська

Завантажити статтю