Дроботюк Борис Іванович
ДРОБОТЮ́К Борис Іванович (05. 11. 1941, с. Старий Вишнівець, нині у складі смт Вишнівець Збараз. р-ну Терноп. обл. — 30. 10. 2020, Львів) — графік і живописець. Засл. художник України (2020). Член НСХУ (1982). Лауреат Міжнар. конкурсу книжк. знака «Леся Українка та родина Косачів в екслібрисі» (2003, с. Колодяжне Ковел. р-ну Волин. обл.). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1977; викл. В. Борисенко, В. Овсійчук, М. Яців). Працював викл. Львів. худож. училища (1978); у графіч. майстерні при Львів. організації СХУ (1979–91). Осн. роботи виконано у техніках кольор. літографії, офорта, мецо-тинто, ліногравюри, ксилографії, сухої голки. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1991. Персон. — у Львові (1991, 1996, 2001, 2006), Тернополі та смт Вишнівець (обидві — 1992), м. Сянок (Польща, 1997). Раннім графіч. творам Д. властива узагальненість монум.-алегор. рішень, широкий ліній. ритм. Від 1980 працював у живопис. розповідній манері літографії та офорта. У композиціях ускладнюються просторові характеристики, конкретні реалії життя переплітаються з метафорич. та символіч. мотивами. Д. — митець характер. народно-пісен., лірич. теми, наділений своєрідністю графіч. почерку, в якому наївна простодушність нар. малюнка своєрідно поєднується з професій. майстерністю образ. метафорич. втілення. У монум. дерев’яних рельєфах — особлива скупість і внутр. масштабність образів. Екслібриси Д. відображають події сучасності, нову систему вартостей. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї літ-ри України, Нац. музеї Т. Шевченка, Терноп. та Івано-Фр. ХМ, Терноп. і Збараз. краєзнав. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серія натюрмортів — «Летять, ніби чайки» (1973), «Гуцулочка» (1976), «Пісня про рушник» (1984), «Гуцульський натюрморт» (1985); серія літографій на теми укр. фольклору — «Весілля в селі Канафости на Львівщині», «Святковий ярмарок у Косові» (обидва — 1980), «Гуцульське весілля» (1984), «Свято пісні і танцю в Шевченківському гаю» (1986), «Весільний обряд» (1987), «Господар Карпатських гір» (1989); «Апокаліпсис» (1990), «Скорбота. Пам’яті голодомору в Україні» (1991); іл. — до оповідань «Синя книжечка» та «Камінний хрест» В. Стефаника, драми «Лісова пісня» Лесі Українки (усі — 1971), поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, творів Б.-І. Антонича — «До весни», «Три перстені», «Село», «Різдво» (усі — 1989); серія літографіч. портретів — «Л. Левицькому присвячується», «В. Шукшин» (обидва — 1979), «І. Майчик — композитор-фольклорист» (1981); серія екслібрисів, присвяч. діячам укр. культури, культур. і громад. організаціям (1990–96); екслібриси для б-ки Нац. університету «Києво-Могилян. академія» (1994); оформлення видань, зокрема серії книжок Б-ки ім. В. Чорновола «Український вісник» (1993–2005).
Рекомендована література
- Дроботюк Борис Іванович. Станкова графіка, екслібрис: Каталог. Л., 1991;
- Яців Р. До неповторності // ОМ. 1991. № 6;
- Його ж. Доцільність добротворення // Дзвін. 1991. № 9;
- Саноцька Х. Естампний екслібрис: майстер Борис Дроботюк // Палітра друку. 1998. № 3;
- Скірська Г. Тонкі виконанням, витончені в кольорі // Укр. шлях. Л., 2001, 22 листоп.;
- Смоляк Б. Шлях кореня (Штрихи до портрета художника Б. Дроботюка) // Дзвін. 2006. № 11–12;
- Волошин Л. Борис Дроботюк: Творчий портрет львівського графіка // Вісн. Львів. АМ. 2006. Вип. 17;
- Борис Дроботюк. Графіка, екслібрис, малярство. Л.; Дубно; Лц., 2006.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
