Дроб’язко Антон Лаврентійович

ДРОБʼЯ́ЗКО Антон Лавренті­йович (06(18). 12. 1870, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 06. 07. 1941, Київ) — право­знавець. Син Лаврентія, брат Анастасії, батько Євгена Дробʼязків. Закін. Ніжин. гімназію (1889), Університет св. Володимира у Києві (1894). Від­тоді працював у судових органах: 1899–1903 — додатк. суддя Житомир. зʼ­їзду мирових суд­дів; 1903–06 — мировий суддя та неодмін. чл. зʼ­їзду мирових суд­дів Заславсько-Остроз. округу, 1906–14 — голова цього зʼ­їзду; 1914–18 — чл. Житомир. окруж. суду, зав. регістрац. від­ділу округу; 1919–26 — спів­роб. Комісії по ви­учуван­ню звичаєвого права та Правничо-термінол. комісії при Соц.-екон. від­ділі ВУАН, ред.-упорядник «Російсько-українського словника правничої мови» (К., 1926); 1930–34 — завідувач кафедри Укр. ін­ституту лінгвіст. освіти у Києві; 1935–41 — літ. ред., пере­кладач видавництва «Рад. школа». Досліджував пита­н­ня цивіл. права та соціології. У липні 1941 заарешт. за звинуваче­н­ням у антирад. агітації, помер у Лукʼянів. вʼязниці Києва (за ін. даними — роз­стріляний без суду).

Завантажити статтю