Дроб’язко Антон Лаврентійович

ДРОБ’Я́ЗКО Антон Лаврентійович (06(18). 12. 1870, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 06. 07. 1941, Київ) — правознавець. Син Лаврентія, брат Анастасії, батько Євгена Дроб’язків. Закін. Ніжин. гімназію (1889), Університет св. Володимира у Києві (1894). Відтоді працював у судових органах: 1899–1903 — додатк. суддя Житомир. з’їзду мирових суддів; 1903–06 — мировий суддя та неодмін. чл. з’їзду мирових суддів Заславсько-Остроз. округу, 1906–14 — голова цього з’їзду; 1914–18 — чл. Житомир. окруж. суду, зав. регістрац. відділу округу; 1919–26 — співроб. Комісії по виучуванню звичаєвого права та Правничо-термінол. комісії при Соц.-екон. відділі ВУАН, ред.-упорядник «Російсько-українського словника правничої мови» (К., 1926); 1930–34 — завідувач кафедри Укр. інституту лінгвіст. освіти у Києві; 1935–41 — літ. ред., перекладач видавництва «Рад. школа». Досліджував питання цивіл. права та соціології. У липні 1941 заарешт. за звинуваченням у антирад. агітації, помер у Лук’янів. в’язниці Києва (за ін. даними — розстріляний без суду).

Завантажити статтю