ДРОБʼЯ́ЗКО Євген Антонович (20. 08 (01. 09). 1898, Київ — 03. 05. 1980, там само) — пере­кладач і поет. Син Антона, онук Лаврентія Дробʼязків. Член СПУ (1945). Премія ім. М. Рильського (1978) за перший повний пере­клад «Божествен­ної комедії» Данте (К., 1976). Навч. на юрид. факультеті Київ. університету (1914–20), режисер. і наук.-театр. від­діл. Муз.-драм. ін­ституту у Києві (1921–23). Одночасно працював асист. В. Сладкопєвцева, керував худож. самодіяльністю у робітн. клубах. Від 1927 — літ. ред. Вид-ва ВУАН (Київ); 1929–30 — реж. Укр. театру муз. комедії (Харків); 1931–37 — ред. Медвидаву; 1937–41, 1945–46 — ред. Вид-ва АН УРСР (Київ). Під час 2-ї світової війни працював на військ. заводі (м. Воткінськ, Удмуртія, РФ). 1947–50 — ред. Респ. радіокомітету. Від 1950 — на творчій роботі. Друкуватися почав від 1925. У ж. «Нова генерація» 1930 ви­друкував пере­клад поеми «Німеч­чина, Німеч­чина понад усе» К. Тухольського. Пере­клав окремі твори рос. письмен­ників О. Пушкіна (поема «Гавриїліада»), В. Маяковського (поема «150 000 000»), І. Крилова, О. Герцена, О. Островського (пʼєса «Гроза»), М. Горького, М. Чернишевського, А. Чехова, О. Грибоєдова (пʼєса «Лихо з ро­зуму», у спів­авт. з М. Рильським і Д. Бобирем), О. Степанова (роман «Порт-Артур»); польс. — А. Міцкевича, Ю. Словацького (поема «Пан Беньовський», у спів­авт. з М. Рильським), Ю. Тувіма; чес. — М. Кундери, В. Незвала, Й.-С. Махара, В. Галека; франц. — П.-Ж. Беранже, О. де Бальзака (роман «Селяни»), В. Гюґо, Ж.-Б. Мольєра, Ж. Лаф­фіта; нім. — Г. Гайне, Й.-В. Ґете, Ф. Шіл­лера (роман «Орлеанська діва»); іспан. — Ф. Ґарсіа Лорки, А.-Д. Ґравіни та ін. У його пере­кладах здійснено низку по­становок ви­став у театрах Києва, Львова, Херсона, Рівного, Чернівців. Пере­клав лібрето до опер «Весі­л­ля Фіґаро» (1948), «Чарівна флейта» і «Директор театру» (обидва — 1956) В.-А. Моцарта, «Повість про справжню людину» С. Прокофʼєва (1966), «Орфей та Еврідіка» К. Ґлюка (1977).