Дрожжин Спиридон Дмитрович
ДРО́ЖЖИН Спиридон Дмитрович (Дрожжин Спиридон Дмитриевич; 06(18). 12. 1848, с. Низовка Твер. губ., Росія, нині затоплене водами Іваньков. водосховища — 24. 12. 1930, там само, 1937 перепохов. у с-щі Завидово Твер. обл., РФ) — російський поет. Навч. короткий час у дяка, надалі займався самоосвітою. Від 1860 поневірявся. Наприкінці 70-х рр. зблизився з петербур. літераторами, став одним з організаторів Пушкін. гуртка (1880). У С.-Петербурзі 1889 видав першу зб. «Стихотворения. 1867–1888». Згодом познайомився з Л. Толстим. 1896 повернувся у рідне село. Його поезія — проста й наспівна, сповнена співчуттям до тяжкої праці селянина й ремісника. Ще в юності Д. захопився «Кобзарем» Т. Шевченка, виконав низку переспівів, переклав вірші «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «За думою дума роєм вилітає...» (обидва — 1900), «Ой пішла я у яр за водою», «І день іде, і ніч іде» (обидва — 1906) та ін. Відомі переклади Д. творів Л. Глібова. 1907 разом з І. Бєлоусовим відвідав Канів, написав цикл віршів «На могиле Шевченко». 1938 у Завидовому відкрито музей Д.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Песни крестьянина. 1898; Поэзия труда и горя. 1901; Новые стихотворения. 1904; Песни рабочих. 1906; Заветные песни. 1907; Баян. 1909; Песни старого пахаря. 1913 (усі — Москва); укр. перекл. — (Вірші) // Братерство літ-р. Вип. 1. К., 1977.
Рекомендована література
- Белоусов И. А. Поэт-крестьянин С. Д. Дрожжин. Его жизнь и песни. Москва; Петроград, 1923;
- Павлюк М. М. Шевченко в перекладах ранніх поетів-суриковців // РЛ. 1964. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
