ДРОЗДО́В Володимир Ген­наді­йович (18 (30). 06. 1879, м. Петровськ Саратов. губ., Росія — після 1931) — історик, архівіст, музеє­знавець. Закін. Казан. духовну академію (Росія) зі ступ. канд. богословʼя. Від 1905 викладав теорію словесності та рос. історію у Черніг. духов. семінарії. Один із фундаторів Черніг. церк.-археол. комісії, перший зав. Черніг. єпархіал. давньо­сховища (створ. 1907). За його без­посеред. участі ви­дано каталог давньо­сховища (1908) і два вип. «Сборника Черниговского епархиального древлехранилища» (1908, 1916). У 1908 — директор ви­ставки старожитностей, проведеної у Чернігові з нагоди всерос. 14-го Археол. зʼ­їзду. 1912–17 — ред. літ.-пед. роз­ділу місц. церк. часопису «Вера и жизнь». Член Черніг. губерн. архів. комісії. У 20-х рр. працював у музей. установах міста, досліджував церк. історію та мист. старожитності Чернігівщини. Автор праць: «Рихлівський ковчег» (1927), «Датоване культове срібло ХVІІ ст. в Чернігівськім державнім музеї» (1928) та ін. Від 1931 — науковий спів­робітник Лавр. музей. м-ка у Києві. Був звинувачений в укр. бурж. націоналізмі. Подальша доля неві­дома.