ДРУ́ЖБА — між­особистісні стосунки, що виникають унаслідок індивідуального вибору, ґрунтуються на спільності духовних інтересів та взаємній прихильності. Слово «Д.» походить від давньословʼян. «дроужьба» — у значе­н­нях «близькість», «товаришува­н­ня», «товариство». Історично становле­н­ня Д. об­умовлене втратою кровнородин. від­носинами статусу абсолют. цін­ності. Між­особистісне спілкува­н­ня по­ступово індивідуалізувалося й психологізувалося, акцент у ньому пере­носили з договір. стосунків на емоц. прихильність. Тлумаче­н­ня Д. у давньогрец. філософії фіксують зруше­н­ня у ро­зумін­ні цього терміна від універсал. косміч. сили (Емпедокл) через поцінува­н­ня між­індивідуал. близькості, вояц. товариства (Гомер) до високої духов. спорідненості, що пере­вершує родин­ну (Платон). За Аристотелем, Д. — сама по собі благо, одна з найнеобхідніших чеснот, «набута якість душі». Геродот першим ужив поня­т­тя «політ. Д.», яке поширив на між­особистісні стосунки. Набувши більш рац. і вибіркового характеру, Д. означає взаємини однодумців, людей, обʼ­єд­наних спіл. інтересами. Саме таке ро­зумі­н­ня Д. пере­йшло у рим. культуру. У Цицерона знаходимо положе­н­ня, що свідчить про пере­творе­н­ня друж. стосунків з ін­ституціалізованих на морал.-психологічні. У середні віки склався канон Д., що утверджує становість як її провід­ну характеристику. Жит­тєвий побут села зводив за­звичай дружні звʼязки до стосунків родичів і близьких сусідів. Психол. інтимність знову реабілітовано в Новий час. Гуманісти епохи Від­родже­н­ня сприяли формуван­ню ро­зумі­н­ня Д. як інтелектуал. спілкува­н­ня, в основу якого покладено спільність духов. інтересів. Довершена Д. добровільна, незалежна й неподільна (М.-Е. де Монтень). Від часів Просвітництва Д. почали осмислювати у контекс­ті морал. цін­ностей, вважаючи її однією з найзагальніших перед­умов моралі. У романтизмі Д. набула значе­н­ня світо­гляд. й жит­тєбудівничого принципу, що від­повід­ає інтим. без­посередності субʼєктив. ставле­н­ня до світу. Серед образів Д. 20 ст. — від на­ближеної до умов ясперсів. «екзистенц. комунікації» Д. героїв Е.-М. Ремарка (взаємне тяжі­н­ня людей, спустошених сучас. від­чуженою й технізованою цивілізацією) до ідеологічно зумовленої люд. солідарності, характерної для тоталітар. режимів (напр., деклароване за рад. часів гасло «Людина людині — друг, товариш і брат»).