Благо

БЛА́ГО — спільне поня­т­тя для ви­значе­н­ня позитивної цін­ності; предмет чи явище, що задовольняє певні людські потреби, які від­повід­ають інтересам, цілям і прагне­н­ням людей. Антонім — негативна цін­ність, зло. В антич. філософії Б. ро­зумілося як насолода (кіренська школа, епікуреїзм) або уникне­н­ня пристрастей (кініки), як добродійність у сенсі панува­н­ня ро­зумної вищої природи над нижчою (Аристотель, стоїки) тощо. Аристотель виділяв Б. 3-х родів: тілесні (здоровʼя, сила), зовнішні (багатство, честь, слава), душевні (гострота ро­зуму, морал. чесноти). Найвище реліг. Б. — це Бог. Роз­різняють природні Б. — результат стихій. природ. процесів (родючість ґрунтів, корисні копалини) та су­спільні — продукти діяльності людини. Б. є соц. тлумаче­н­ням предмета, його корисного значе­н­ня для людини. Б. має як вселюд., заг.-істор., так і від­носний (індивідуал., класовий, расовий, нац.) характер. Залежно від задоволе­н­ня конкрет. потреб людини, Б. умовно поділяють на матеріальні та духовні. Перші — їжа, одяг, житло тощо, а також оречевлені засоби виробництва (техніка). До духов. Б. належать зна­н­ня, культурні на­дба­н­ня людства, естет. цін­ності, морал. доброчин­ність. Чимало цін­ніс. явищ не можуть бути від­несені до жодної категорії або ж мають ознаки обох (напр., інформ. технології). Як явище Б. в ате­їст. та помірковано-агностич. концепціях роз­глядається й людина.

Завантажити статтю